Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 р. справа № 2а-27883/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю
представника позивача Мясникова А.М. (діє за довіреністю),
представника відповідача Лемешової Н.М. (діє за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 238636,08 грн., пов’язаної з виплатою пенсій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 238636,08 грн., пов’язаної з виплатою пенсій.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно до ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 4-5 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків в Україні від 04.03.2003 року № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
На виконання вимог зазначеного Порядку відповідачу було направлено акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 березня 2010 року – 01 листопада 2010 року на загальну суму 238636,08 грн., а саме: сума заборгованості по виплаті державної адресної допомоги до пенсії у зв’язку з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 р. за № 265 за період з 01.03.2010 р. по 01.11.2010 р. на суму 226296,94 грн.; сума заборгованості у зв’язку з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, якщо трудове каліцтво або профзахворювання отримане на підприємстві територіально розташованому за межами району, в якому проживає пенсіонер та підприємства на час узгодження списків не передали регресні справи Фонду за період з 01.03.2010 р. по 01.11.2010 р. на суму 6058,06 грн.; сума заборгованості по виплаченим пенсіям у зв’язку із втратою годувальника, оскільки на час смерті потерпілого утриманці були працездатними (або не досягли пенсійного віку) за період з 01.03.2010 р. по 01.11.2010 р. на суму 5553,32 грн.; сума заборгованості у зв’язку з виплатою пенсії у зв’язку з втратою годувальника, але немає прямого родинного зв’язку між померлим годувальником і утриманцем за період з 01.03.2010 р. по 01.11.2010 р. на суму 727,76 грн. Відповідач відмовляється від підписання вказаного акту і відшкодування зазначених сум заборгованості. Просить стягнути з відповідача витрати, які пов’язані з виплатою пенсії по особових справах потерпілих, яким виплачено по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2010 р. по 01.11.2010 р. на загальну суму 238636,08 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначено «Порядком відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворюванню та пенсій в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», який був узгоджений з Міністром праці та соціальної політики, затверджений Головою Пенсійного фонду України та Головою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року № 376/7697 (далі – Порядок). В основу цього механізму покладено щомісячне проведення звірок витрат на відповідні виплати між органами Пенсійного фонду України та відділенням виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (п. 5 Порядку). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду у АР Крим, областях, містах Києва та Севастополі, які узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та щомісячно до 20 числа подають до Пенсійного фонду України та Фонду (п. 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом відповідних коштів Пенсійному фонду України (п. 7 Порядку). Таким чином, у зазначеному порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом та Пенсійним фондом України. Крім того, зазначив, що вказані витрати у відповідності до діючого законодавства не підлягають відшкодуванню позивачу. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними в ній доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Згідно ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 р., яке набуло законної сили, у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Амвросіївському районі Донецької області про спонукання вчинити дії по підписанню актів звірок та стягнення виплачених сум пенсій за період з 01 липня 2009 року по 01 березня 2010 року відмовлено. Зазначене рішення суду стосується відшкодування адресної допомоги, а також пенсій, сплачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно ст. 8 цього Закону Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Тобто чинним законодавством саме на відповідача у справі покладений обов’язок щодо відшкодування шкоди при настанні страхового випадку.
Страховим випадком, у розумінні ст. 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Статті 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні. Пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності» та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Положення п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до п.п. «а», «в», «г», ст. 26, ст.ст. 37, 38 та пенсії виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1112.
Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених п.п. «а», «в», «г» ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (ст.38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно Порядку не передбачено відшкодування пенсій громадянам, котрі отримали каліцтво, по дорозі на роботу та з роботи, утриманцям котрі на час смерті годувальника були працездатними, утриманцям, котрі не мають родинного зв’язку з померлим, оскільки згідно з ст.14 Закону України від 23 вересня 1999року №1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» такі випадки не страхові, і будь які страхові виплати в тому числі пенсії по інвалідності не мають правових підстав.
Статтею 33 Закону України «Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють.
Відповідно до матеріалів справи, на момент смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 не знаходилась з померлим в родинному зв’язку, що підтверджується рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 26.02.2009 року у справі №2-о-2/09 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_6
Таким чином, оскільки витрати на сплату пенсії по втраті годувальника, зазначені у актах звірки стосуються лише осіб, які не мають прямого родинного зв’язку між померлим годувальником та утриманцем, що підтверджується позивачем, тому вони не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.
Як раніше вже зазначалось, ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім’ї вважаються, зокрема, дружина померлого, якщо вона досягла 55 років.
Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_7, ОСОБА_3 була працездатною, не досягла віку непрацездатності, а тому витрати позивача по виплаті їй пенсії у зв”язку із втратою годувальника у розмірі 5553,32 грн. не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Стосовно витрат, по яким підприємства на час узгодження списків не передали регресні справи Фонду у розмірі 6058,06 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Особова справа ОСОБА_5, який отримав травму в м. Херсон, до теперішнього часу до Амвросіївського відділення Фонду від нещасних випадків та профзахворювань не передана.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України самостійно визначили порядок відшкодування і види виплат, які підлягають відшкодуванню Управлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у разі виплати Пенсійним фондом України пенсії застрахованій особі при настанні страхового випадку, що затвердили спільною Постановою.
Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого вищезазначеною спільною Постановою Пенсійного фонду України та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, що стосується витрат Управління на виплату державної адресної допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 у розмірі 226296,94 грн. суд вважає, що вказана постанова передбачає здійснення Управлінням відповідних виплат, але вона не містить у собі зобов’язання Фонду компенсувати ці витрати Управлінню.
Станом на час підписання актів звірки спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним фондом та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не приймались, відповідні зміни до Порядку не вносились, тобто у Фонду відсутні підстави для відшкодування цих сум.
Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 238636,08 грн., пов’язаної з виплатою пенсій не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-18, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 238636,08 грн., пов’язаної з виплатою пенсій – відмовити в повному обсязі.
Повний текст постанови складено і підписано 07.02.2011р., іі вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 01.02.2011р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів адміністративної справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.