ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/210/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю представника позивача Николиної І.С.,
представника відповідача Чернацької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Акціонерного банку «Діамант» до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов про зупинення виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
28 січня 2011 року Акціонерний банк «Діамант» (далі – АБ «Діамант») звернувся в суд з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі – Перший ВДВС Луцького МУЮ) про визнання дій протиправними та скасування постанов про зупинення виконавчого провадження, винесених державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ Чернацькою О.В., зокрема: ВП №20224532 від 11.01.2011 року по виконанню виконавчого напису №4376 виданого 15.09.2009 року приватним нотаріусом Луцького МНО; ВП №20224645 від 11.01.2011 року по виконанню виконавчого напису №4004 виданого 27.08.2009 року приватним нотаріусом Луцького МНО.
Позов обґрунтовано тим, що на виконанні у Першого ВДВС Луцького МЮУ знаходяться виконавчі провадження ВП №20224532 та ВП №20224645 по виконанню виконавчих написів №4004 від 27.08.2009 року і №4376 від 15.09.2009 року вчинених приватним нотаріусом Луцького МНО про звернення стягнення на предмет застави (майно), що є власністю ТзОВ «Агровіта» для задоволення грошових вимог АБ «Діамант» в загальному розмірі 456 705,69 грн. 11 січня 2011 року державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ Чернацькою О.В. на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про зупинення виконавчих проваджень ВП №20224532 та ВП №20224645, які мотивовані тим, що 01.11.2010 року ухвалою господарського суду Волинської області порушено провадження у справі про банкрутство боржника – ТзОВ «Агровіта» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач вважає, що виконавче провадження у відповідності із частиною 6 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження» в даних справах не може бути зупинено, оскільки у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи державний виконавець може винести постанову про зупинення виконавчого провадження у визначених випадках, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно. Крім того, зазначено, що в даний час виконавчі провадження фактично перебувають на стадії розподілу стягнутих з боржника сум, оскільки після проведення прилюдних торгів з продажу предмета застави, останнє не було продано. Пункт 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з божника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Тому, постанови про зупинення виконавчого провадження вважають незаконними та просять їх скасувати як незаконні.
В судовому засіданні представник позивача Николина І.С. позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. По суті пояснила, що на виконанні у Першому ВДВС Луцького МУЮ знаходяться виконавчі провадження ВП №20224532 і ВП №20224645 по виконанню виконавчих написів №4004 від 27.08.2009 року і №4376 від 15.09.2009 року вчинених приватним нотаріусом Луцького МНО про звернення стягнення на предмет застави (майно), що є власністю ТзОВ «Агрофірма» для задоволення грошових вимог АБ «Діамант» в загальному розмірі 456 705,69 грн. Вважає, що державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ Чернацькою О.В. незаконно винесені постанови про зупинення названих виконавчих проваджень від 11.01.2011 року. Просить суд скасувати оскаржувані постанови, так як частиною 6 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно, а в даних провадженнях виконується саме стягнення на заставлене майно. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача Чернацька О.В. в судовому засіданні позов не визнала, при цьому пояснила, що в провадженні Другого ВДВС Луцького МУЮ перебувають виконавчі провадження ВП №20224532 і ВП №20224645 по виконанню виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Луцького МНО про звернення стягнення на предмет застави (майно) боржника – ТзОВ «Агровіта». Заставне майно перебувало в реалізації шляхом проведення аукціону, проте не реалізоване у зв’язку з відсутністю покупців. В грудні 2010 року виконавчою службою на підставі статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» до АБ «Діамант» було надіслано лист в якому останньому запропоновано вирішити питання про залишення за банком непроданого майна боржника, на що банк погодився і надіслав до виконавчої служби відповідний лист. Оскільки ухвалою господарського суду Волинської області від 01.11.2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство боржника – ТзОВ «Агровіта», тому на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» 11.01.2011 року винесені постанови зупинення вищеназваних виконавчих проваджень на основі письмової відповіді з господарського суду Волинської області на запит державної виконавчої служби. Підтвердила, що майно, яке зазначене в оскаржуваних постановах є аналогічним тому майну, яке зазначене в договорі застави і виконавчих написах нотаріуса. Вважає, що оскаржувані постанови винесені відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в позові.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Таким чином, відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження визначені у законі.
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів.
Судом встановлено, що 17.02.2009 року між АБ «Діамант» та ТзОВ «Агровіта» укладено договір застави для задоволення грошових вимог по кредитному договору №558 від 17.02.2009 року, відповідно до змісту якого, ТзОВ «Агровіта» зобов’язувалося повернути грошові кошти в сумі 420 000 гривень до 25 червня 2009 року. Відповідно до пункту 1.2 договору застави заставодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язання чи його частини, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та позичальника. Крім того, до цього договору застави було укладено додаток №1 до договору, в якому зазначено перелік майна, яке передається в заставу. Оскільки зобов’язання по кредитному договору ТзОВ «Агровіта» у визначений в договорі строк не виконані, тому 15 вересня 2009 року приватним нотаріусом Луцького МНО Волинської області ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис №4376 про звернення стягнення на предмет застави (майно), що є власністю ТзОВ «Агровіта» для задоволення грошових вимог АБ «Діамант», який як встановлено судом, пред’явлено для примусового виконання у ВДВС Луцького МУЮ та на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №20224532.
Крім цього, між АБ «Діамант» та ТзОВ «Агровіта» також укладено договір застави для задоволення грошових вимог по кредитному договору №557 від 11.03.2009 року згідно з яким ТзОВ «Агровіта» зобов’язувалося повернути грошові кошти в сумі 410 000 гривень банку до 25 червня 2009 року. Відповідно до пункту 1.2 договору застави заставодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язання чи його частини, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та позичальника. Разом з цим, до цього договору застави було укладено додаток №1 до договору, в якому зазначено перелік майна, яке передається в заставу. Зобов’язання по кредитному договору ТзОВ «Агровіта» в строк до 25.06.2009 року не виконані. У зв’язку з цим, приватним нотаріусом Луцького МНО Волинської області ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис №4376 від 4004 27.08.2009 року про звернення стягнення на предмет застави (майно), що є власністю ТзОВ «Агровіта» для задоволення грошових вимог АБ «Діамант», який пред’явлено для примусового виконання у Другий ВДВС Луцького МУЮ. На підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №20224645.
З досліджених судом додатків №1 (перелік заставного майна) до вищеперелічених договорів застави та вищеназваних виконавчих написів нотаріуса вбачається, що майно, яке зазначено у договорах застави та виконавчих написах, є одним і тим самим майном.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Разом з цим, згідно із статтею 18 Закону України «Про заставу», якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №20224532 вбачається, що ПП «Нива-В.Ш.» на підставі заявки Першого ВДВС Луцького МУЮ проводилась реалізація арештованого майна ТзОВ «Агровіта» шляхом проведення аукціону. Проте, як вбачається з листа ПП «Нива-В.Ш.» від 02.12.2010 року №551 адресованого відповідачу, реалізація арештованого майна проведена не була у зв’язку з відсутністю купівельного попиту, що також підтверджується оглянутим протоколом №0310185 від 01.12.2010 року про проведення аукціону по реалізації рухомого майна.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 01.11.2010 року на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушено провадження про банкрутство ТзОВ «Агровіта» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що листом господарського суду Волинської області від 05.01.2011 року за вихідним №7/86/24/11 повідомлено ВДВС Луцького МУЮ.
З досліджених в судовому засіданні постанов державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Чернацької О.В. від 11.01.2011 року вбачається, що виконавчі провадження ВП №20224532 та ВП №20224645 по виконанню виконавчих написів №4004 від 27.08.2009 року і №4376 від 15.09.2009 року вчинених приватним нотаріусом Луцького МНО про звернення стягнення на предмет застави (майно), що є власністю ТзОВ «Агровіта» для задоволення грошових вимог АБ «Діамант» на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», - зупинені.
Із відміток на супровідних листах Другого ВДВС Луцького МУЮ від 12.01.2011 року №104-106 та №107-109 про направлення копій постанов про зупинення виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження вбачається, що позивачем оскаржувані постанови отримані 18 січня 2011 року, а з позовом АБ «Діамант» звернувся 28 січня 2011 року. Таким чином, строк звернення до суду передбачений частиною 2 статті 181 КАС України позивачем не пропущено.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Стаття 64 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає звернення стягнення на інше майно боржника – юридичної особи. Так, в частині першій цієї статті визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Разом з цим, частиною 6 статті 64 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.
Як встановлено судом, у виконавчих провадженнях ВП №20224532 та ВП №20224645 по яких винесені оскаржувані постанови, виконуються виконавчі написи нотаріуса №4376 і №4004 по зверненню стягнення на заставлене майно боржника відповідно до укладених договорів застави між АБ «Діамант» та ТзОВ «Агровіта».
Проаналізувавши матеріали справи, чинне законодавство України, суд вважає, що оскаржувані постанови від 11.01.2011 року ВП №20224532 та ВП №20224645 винесені з порушенням положень частини 6 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в разі виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно навіть при порушенні судом провадження у справі про банкрутство боржника не передбачено ні права, ні обов’язку державного виконавця, визначених статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» зупиняти виконавче провадження.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Проте, як встановлено судом, виконавчі провадження ВП №20224532 та ВП №20224645 постановами державного виконавця від 11.01.2011 року були зупинені, що суперечить частині 6 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані постанови від 11.01.2011 року про зупинення вищеназваних виконавчих проваджень винесені з порушенням діючого законодавства України.
Згідно із частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні постанов про зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вищевикладене, державний виконавець Першого ВДВС МУЮ Чернацька О.В. при винесенні постанов про зупинення виконавчого провадження діяла не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», і цими рішеннями суб’єкта владних повноважень порушені права позивача щодо задоволення вимог по кредитних договорах.
Таким чином, оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим підлягають скасуванню.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених статтею 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову про визнання дій протиправними та скасування рішення. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання дій державного виконавця Першого ВДВС МУЮ Чернацької О.В. щодо зупинення виконавчих проваджень протиправними та скасування постанов від 11.01.2011 року ВП №20224532 та ВП №20224645 про зупинення виконавчого провадження.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 5, 34, 64 Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацької Оксани Володимирівни щодо зупинення виконавчих проваджень ВП №20224532 та ВП №20224645.
Скасувати постанови про зупинення виконавчого провадження від 11 січня 2011 року ВП №20224532 та ВП №20224645, винесені державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацькою Оксаною Володимирівною по виконанню виконавчих написів №4004 від 27.08.2009 року і №4376 від 15.09.2009 року, вчинених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу про звернення стягнення на предмет застави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 11 лютого 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич