ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2011 р. Справа № 5/105-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Новіковій Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 162 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2010 року у справі № 5/105-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про стягнення 2 733,30 грн.,
встановила:
У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (далі – позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просило стягнути з останнього 2 733,30 грн. в рахунок відшкодування збитків добросовісного фактичного власника за опалення за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач займав частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, за опалення якого кошти сплачував позивач.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16 грудня 2010 року у справі № 5/105-10 (суддя Гудим В.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв'язку з тим, що позивач не довів вини відповідача у понесенні збитків.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2010 року у справі № 5/105-10 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування збитків добросовісного фактичного власника по опаленню за період з 01 лютого 2010 року по 17 березня 2010 року грошові кошти в сумі 2 696,3 грн. та за період з 18 березня 2010 року по 31 березня 2010 року в сумі 37,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що докази, які підтверджують факт зайняття відповідачем приміщень площею 159,2 кв. м. в матеріалах справи відсутні, а факт того, що позивач незаконно займає зазначене приміщення рішенням суду не встановлений та нормами закону не підтверджується.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.
Враховуючи те, що явка позивача та відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 15 травня 1997 року між Відділом комунального майна виконавчого комітету Сумської міської ради та позивачем був укладений договір довгострокової оренди, відповідно до умов якого останній отримав в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 1 057,5 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 строком до 15 травня 2017 року.
11 липня 2000 року між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди, за умовами якого відповідачу передано в користування нежитлове приміщення площею 173,6 кв.м., яке є складовою частиною вищевказаного нежитлового приміщення. Термін дії договору встановлений у три роки –з 11 липня 2000 року по 11 липня 2003 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2004 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2004р. у справі № 3/148 за позовом Департаменту комунальної власності до ТОВ "Ремпобуттехніка" розірвано договір довгострокової оренди від 15.05.1997 р.
У зв’язку із достроковим розірванням договору оренди від 15 травня 1997 року припинив дію і договір суборенди від 11 липня 2000 року на підставі статті 823 Цивільного кодексу України.
На даний час в провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа № 9/376-07 за позовом ТОВ "Ремпобуттехніка" до Управління майном комунальної власності Сумської міської ради та Сумської міської ради про визнання вищевказаного договору дійсним; за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ФОП ОСОБА_1 до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про спонукання укласти договір оренди; за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору –ТОВ "Гермес" до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про зобов'язання укласти договір оренди. Після перегляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ВГСУ скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд. До цього часу розгляд зазначеної справи здійснюється господарським судом Сумської області та рішення по ній не прийнято.
Таким чином, на даний час відсутні договірні зобов'язання як між позивачем та відповідачем, так і між позивачем та Відділом комунального майна виконавчого комітету Сумської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на відсутність договірних відносин між сторонами та між позивачем і органом місцевого самоврядування, він є фактичним володільцем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 883,9 кв. м. І хоча відповідач займає частину зазначеного нежитлового приміщення площею 159,2 кв.м., перед теплопостачальним підприємством володільцем всього будинку виступає саме позивач на ім'я якого і виставляються відповідні рахунки.
Так, ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе Дирекція "КСПУ" в період з грудня 2009 року по березень 2010 року були виставлені рахунки на оплату поставленої теплоенергії в будинку АДРЕСА_1 на загальну суму 25 831,19 грн.
Як зазначає позивач, із розрахунку загальної площі приміщення 1 057,5 кв.м. вартість опалення 1 кв.м. складає 24,43 грн. Сума, що підлягає до сплати відповідачем складає 3889,26 грн. При цьому, відповідачем частково відшкодовано сплачені позивачем кошти за опалення в сумі 1 155,50 грн., в зв'язку з чим заборгованість складає 2 733,30 грн., в тому числі 2 696,30 грн. - за період з 01.01.2010 р. по 17.03.2010 р., 37,00 грн. - за період з 18.03.2010 р. по 31.03.2010 р.
Позивач вважає, що відповідач займає приміщення площею 159,2 кв. м. без будь-яких доказів на підтвердження факту його зайняття саме такою площею. На думку позивача, оскільки він володів майном, ніс витрати по його утриманню, забезпечував збереження майна, страхував його, володів та користувався будівлею за згодою власника, здійснював оплату за фактичне користування майном, то він володіє правами захисту свого права володіння, в тому числі правом на відшкодування збитків згідно зі статтями 22, 611 ЦК України.
Відповідно до статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
За приписами статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується відсутність договірних зобов'язань за період з січня 2010 по березень 2010 року (до 18.03.2010 р.) як між сторонами, так і між позивачем і органом місцевого самоврядування.
Крім того, договір про надання послуг з централізованого опалення був укладений між ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе Дирекція "КСПУ" та позивачем. При цьому останній зазначає, що він є фактичним володільцем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 883,9 кв.м., тим самим підтверджує той факт, що всього приміщення він не займає.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідного органу з вимогою про внесення змін до договору з теплопостачальною організацією в частині зменшення опалювальної площі.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 2 696,30 грн. за період з 01.01.2010 р. по 17.03.2010 р.
Крім того, як зазначає позивач, у період з 18.03.2010 р. по 31.03.2010 р. він володів нежитловим приміщенням відповідно до договору оренди нежитлового приміщення, укладеного на підставі рішення господарського суду Сумської області від 27.01.2010 р. у справі № 9/376-07, залишеного в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р.
Згідно з зазначеним рішенням предметом визнаного укладеним між позивачем та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради договору є оренда нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 площею 883,9 кв. м.
Таким чином у зазначений період позивач був орендарем не всього приміщення, а його частини, за виключенням площі 173.6 кв. м. щодо якої Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 18.03.2010р. у справі № 9/376-07 про спонукання Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з відповідачем договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, визначених у типовому договорі оренди, затвердженому рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 р. № 182-МР із змінами в редакції запропонованій відповідачем.
Таким чином, у позивача взагалі не було підстав для оплати опалення площі 173,6 кв.м. у період з 18.03.2010 р. по 31.03.2010 р., оскільки між сторонами були відсутні будь-які правовідносини, позивач не займав зазначену площу та не претендував на оренду вищезазначеного приміщення.
Згідно зі статтею 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.
На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів в чому полягає протиправність поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та завданими збитками в сумі 2 733,30 грн., в зв’язку з чим відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі за його необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2010 року у справі № 5/105-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 10 лютого 2011 року