ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011 року                                    Справа №  40/111-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Лисенко О.М., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

позивача –Перепелиця Ю.В., Бондаренко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010р. у справі

за позовом       Публічного акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит”  

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

    відповідача-2 Малого приватного підприємства “Авангард”

про стягнення 173525,7гр.

В С Т А Н О В И В :

   10.09.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов публічного акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі його Дніпропетровської філії (далі Банк) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та малого приватного підприємства “Авангард” (далі ПП “Авангард”) солідарно 173525,7гр. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі укладеного у 2006р. кредитного договору ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 100000гр. ПП “Авангард” уклало з Банком договір поруки. В звзяку з тим, що відповідач-1 не виконав свого зобов’язання щодо повернення отриманих коштів та виплаті відсотків за користування грошами, Банк просив стягнути вказану суму з відповідачів солідарно.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010р. (суддя Красота О.І) позов задоволено.

    Не погодившись з рішенням ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати. При цьому апелянт послався на те, що інтереси Банку в судовому засіданні представляла не вповноважена на це особа. Крім того, розрахунок пені позивача є помилковим.

    У своєму відзиві позивач зазначив, що під час розрахунку пені Банком було припущено помилку.

    Представники відповідачів в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що 5.06.2006р. між Банком та ОСОБА_3 укладено  кредитний договір на підставі якого відповідач-1 отримав грошові кошти, зобов’язавшись в обумовлений договором строк повернути кредит та сплатити 20% річних за користування кредитними коштами (а.с.9-15). При цьому сторони в п.7.1 договору передбачили відповідальність за прострочення повернення кредитних коштів у вигляді пені.

    Відповідно до договору поруки від 2.06.2006р., укладеного між позивачем та ПП “Авангард”, остане зобов’язалось відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем-1 умов кредитного договору (а.с.15).

    З наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 свої зобов’язання по кредитному договору виконала неналежним чином внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 158132,67гр.

    Оскільки відповідачем-1 не надано доказів здійснення своєчасного та належного  виконання своїх грошових зобов’язань, з огляду на зміст договору поруки, висновки суду про солідарне стягнення суми боргу та застосування штрафних санкцій ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526,549,554 ЦК України та ст.173,193,230 ГК України.

    Безпідставними є посилання апелянта про те, що філія Банку не мала права на звернення до суду, оскільки повноваження філії підтверджуються наданими позивачем документами, зокрема, відповідним положенням та довіреністю Банку.

    В той же час, з наведених сторонами під час апеляційного перегляду справи розрахунків (а.с.104,113-131) вбачається, що сума пені за період з 7.03. по 7.09.2010р. складає 15107,09гр., а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є частково обґрунтованими.

    З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права.

    Оскільки спір виник внаслідок порушень відповідачами прийнятих на себе зобов’язань, у відповідності до ч2 ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010р. змінити в частині розміру пені, що підлягає стягненню на користь публічного акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит”.

    Стягнути пеню в сумі 15107,09гр.  

    В решті рішення залишити без змін.

   Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

   Суддя                                                                                                               В.Г. Головко             

   Суддя                                                                                                               О.М. Лисенко

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2011р.