УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "08" лютого 2011 р. Справа № 21/1693
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіна Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача Сухомлин І.П. - директор (наказ №30від 19.12.08р.);
Матвійчук Л.В. - довіреність від 20.01.11р. та від 25.01.11р.
від відповідача не з'явився.
розглянув справу за позовом Колективного підприємства "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" Житомирської обласної організації спілки художників України (м. Житомир)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)
про стягнення 13098,23 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 13098,23грн., з яких 6821,33грн. основного боргу, 6276,90грн. штрафу та судових витрат.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника також не направив, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 20.01.11р. відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що подав письмову заяву.
Згідно ч. 5,6 ст. 22 ГПК України, відповідач має право, зокрема, визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи зазначене, а також те, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відсутність останнього та його представника, на думку суду, не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи та, в усному порядку, було пояснено представниками Колективного підприємства "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" ЖООСХУ (позивач, наймодавець), з 01.07.10р. до 20.07.10р. відносини між сторонами грунтувалися на договорі найму не житлового приміщення №54 від 01.07.10р. (надалі - Договір-№54), згідно п.1.1. якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування не житлове приміщення загальною площею 42,0кв.м, корисною площею 42,0кв.м. у складі 1 кімнати, розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Театральна, 8 (а.с. 19-22).
Вказаний договір було припинено сторонами, доказом чого є акт здачі-приймання житлового приміщення від 20.07.10р. (а.с. 19-23). Зазначили, що Договір №54 було припинено у зв'язку з волевиявленням фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач, наймач) орендувати інше приміщення, для чого з 20.07.10р. був укладений договір №57 (надалі - Договір-57).
Також вказали, що за Договором №54 розрахунки відповідачем проведено з порушенням строків, а по Договору №57 часткові розрахунки проведено несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало підставою для пред’явлення позову про стягнення пені по двох договорах та заборгованості. Зауважили, що в актах здачі-прийняття робіт по Договору №57, у зв'язку із невнесенням своєчасно змін у електронні бухгалтерські дані позивача, помилково залишилася інформація про договір, що був укладений з відповідачем до 20.07.10р.
У позовній заяві позивач вказав, що 20.07.10р. між КП "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" ЖООСХУ (наймодавець) і ФОП ОСОБА_3 (наймач) було укладено договір №57 найму не житлового приміщення, згідно п.1.1. якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування не житлове приміщення загальною площею 40,0кв.м, корисною площею 40,0кв.м. у складі 1 кімнати, розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Театральна, 8 (а.с. 24-26).
Пунктом 1.2 Договору №57 сторони погодили, що передача приміщення оформляється актом приймання-здачі, де вказується дата з якої договір набуває чинності (додаток № 1). Без акту приймання-здачі приміщення, цей договір вважається недійсним.
На виконання умов вказаного договору, 20.07.10р. між сторонами було підписано акт приймання-здачі не житлового приміщення загальною площею 40,0кв.м, корисною площею 40,0кв.м. у складі 1 кімнати, розташованого за адресою: м.Житомир, вул. Театральна, 8.
Строк дії Договору №57 від 20.07.10р., згідно з його п. 7.1, визначено з 20.07.10р. по 20.06.11р.
За п. 5.4 Договору №57, при простроченні всіх видів платежів по даному договору більш, ніж 1 місяць, після отримання рахунку, наймодавець має право розірвати договір не звертаючись до Господарського суду, попередивши про це наймача за 10 днів.
У відповідності до п. 2.2.13 Договору №57, по закінченні терміну дії договору, якщо немає згоди про його продовження на новий термін, а також при достроковому його припиненні, наймач зобов'язаний у 15-денний термін здати приміщення не в гіршому стані, чим на момент прийняття приміщення по акту приймання-здачі не житлового приміщення, з оплатою всіх платежів на дату фактичного звільнення приміщення.
Як зазначив позивач, відповідач своєчасно розрахунки по Договору №57 не проводив, на листи-вимоги не реагував, тому у повідомленні від 16.11.10р. (а.с.30) позивач поставив до нього вимогу сплатити заборгованість та попередив про розірвання Договору №57 достроково, згідно п. 5.4 останнього.
У письмових поясненнях №15 від 08.02.11р., щодо строків проведення розрахунків, позивач вказав, що в документі "Рахунок" в бухгалтерській програмі "1С" передбачено рядок внизу, де вказується "Рахунок дійсний до сплати до... числа". Після закінчення вказаної дати "рахунок" вважається недійсним, а не сплачений платіж - простроченим. Наймачам видаються "Рахунки" і, в день виписки, їх в усному порядку попереджають про останню дати сплати, після якої нараховується штраф, згідно п.3.3 Договору. Також вказав, що підпис "Одержувача послуг" ставиться в акті здачі-прийняття робіт (послуг).
За даними позивача, станом на 15.12.10р., заборгованість відповідача становила 6821,33 грн. і на день вирішення спору не змінилася.
Враховуючи вищевказане, на підставі п.п.3.3 Договорів, позивач просить стягнути з відповідача 6276,90 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків по договору №54 та №57 (а.с.34).
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин, позивач надав, зокрема, підписані сторонами, акти здачі-прийняття робіт (а.с. 36, 38, 40, 42, 44, 46), рахунки на загальну суму 10021,33грн. №№: СФ-0000193 від 21.07.10р. на суму 516,13грн., СФ-0000189 від 09.07.10р. на суму 2735,47грн., СФ-0000206 від 17.08.10р. на суму 1600,32грн., СФ-0000233 від 13.09.10р. на суму 1706,57грн., СФ-0000266 від 12.10.10р. на суму 1698,30грн., СФ-0000294 від 09.11.10р. на суму 1764,54грн. (а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45), адресовані відповідачу листи - повідомлення.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с.55). Підписав, наданий позивачем, акт звірки розрахунків від 20.01.11р. по фактично наданим послугам по оренді приміщень згідно договорів №№54,57
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, позовні вимоги про стягнення суми боргу та пені ґрунтуються на договорах найму не житлового приміщення №54 від 01.07.10р. та №57 від 20.07.10р.
Також судом встановлено, що умови вказаних вище договорів є аналогічними, за винятком пунктів, що стосуються площі орендованих приміщень, їх призначення, розміру орендної плати та строку дії договорів.
Зокрема, згідно з п. 1.5 договору №54 від 01.07.10р., плата за найм приміщення визначена розрахунком і складає 4200,00грн. за місяць, у тому числі ПДВ 700,00грн. Комунальні послуги на опалення, водопостачання та освітлення по діючим тарифам сплачуються окремо.
За п. 1.5 договору №57 від 20.07.10р., плата за найм приміщення визначена розрахунком і складає 1600,00грн. за місяць, у тому числі ПДВ 266,67грн. Комунальні послуги на опалення, водопостачання та освітлення по діючим тарифам сплачуються окремо.
За умовами пунктів 2.1.4 договорів, наймодавець зобов'язався не рідше одного разу на квартал проводити індексацію платежів з урахуванням інфляції.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).
Так, наданими до справи актами здачі-прийняття робіт підтверджується та не заперечується сторонами факт виконання своїх зобов'язань за Договорами позивачем, натомість розрахунки, згідно наданих до справи документів (а.с. 34, 67-69) відповідачем здійснені наступним чином:
- 1900,00 грн. - 19.08.10р.;
- 1000,00 грн. - 06.09.10р.;
- 300 грн. було сплочено 23.09.10р.
При цьому, з наданого позивачем розрахунку (а.с.34) вбачається, що сплачені відповідачем кошти по мірі їх надходження зараховувались для погашення заборгованості по Договору №54 та Договору №57, в порядку виникнення боргу по вказаних договорах в їх сукупності.
Зокрема, кошти, сплачені відповідачем 19.08.10р. в сумі 1900,00 грн. та 06.09.10р. в сумі 835, 47 грн., позивач зарахував на погашення наданих послуг по Договору №54. Залишок сплачених 06.09.10р. коштів в сумі 164,53 грн. було внесено в рахунок наданих послуг по договору №57. Також по договору №57 позивачем 24.09.10р. було зараховано і 300,00 грн., сплачених відповідачем 23.04.09р. (а.с. 67). Вказані в розрахунку позивача дані про те, що кошти в сумі 300,00 грн. були внесені відповідачем 24.09.10р., спростовуються банківською випискою (а.с. 67).
Однак, суд не може погодитися з проведеним позивачем порядком зарахування коштів, оскільки у банківській виписці по проведеному 06.09.10р. платежу в сумі 1000,00грн., в графі: "Призначення платежу" вказано: "Оплата з/г рахунка-фактури NСФ 0000206 від 17 серпня 2010р. Платник ФОП ОСОБА_3
У відповідності до п.3.8 Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Тобто, сплачену відповідачем 06.09.10р. суму в розмірі 1000,00 грн. слід було зарахувати саме в рахунок оплати по рахунку-фактурі NСФ 0000206 від 17 серпня 2010р., тим самим зменшивши суму нарахованих платежів саме по Договору №57.
Врезультаті вказаного, враховуючи порядок зарахування позивачем платежів по двох договорах, кошти, сплачені 23.09.10р. в сумі 300,00 грн., слід було віднести в рахунок оплати послуг, наданих за Договором №54, розмір яких вбачається з рахунку-фактури №СФ -0000189 від 09.07.10р. та акту №ОУ -0000170 на суму 2735,47 грн. (а.с.37,38), які стосуються саме договору №54. (рахунок виписаний до дати укладення Договору №57 і в ньому зазначено період, за який нараховано плату - до 20.07.10р.).
За вказаних обставин, несплаченою, на день звернення позивача до суду, є вартість послуг по Договору №54 в сумі 535,47грн. (нараховано 2735,47грн. з 01.07.10р. до 20.07.10р. (а.с.37-38) за мінусом 1900,00 грн. та 300,00 грн.).
Решта заявленої до стягнення вартості послуг в сумі 6285,86грн. (загальна сума нарахованої плати в розмірі 7285,86грн. за мінусом 1000,00грн.) стосується Договору №57.
В сукупності вищевказані суми становлять заявлений позивачем до стягнення розмір основного боргу - 6821,33 грн.
Пунктами 3.1 Договорів сторони погодили, що плата по найму за поточний місяць, розмір якої визначено в пункті 1.5 Договорів, сплачується наймачем в термін вказаний в рахунку від наймодавця, в першій декаді місяця.
При цьому, згідно, підписаних сторонами, Додатків №1 до Договору, оплата за користування орендованим приміщенням за Договором №54 нараховується з 01.07.10р. (а.с.21, зворот аркуша), за Договором №57 - з 20.07.10р. (а.с.26, зворот аркуша).
Так, на підтвердження дотримання виконання вимог п.3.1 Договорів, позивач надав рахунки, згідно яких позивач мав провести розрахунки за оренду приміщень та пов’язаних з орендою послуг : №№ СФ-0000193 від 21.07.10р. на суму 516,13грн., який дійсний до сплати до 31.07.10р. (а.с.35), СФ-0000189 від 09.07.10р. на суму 2735,47грн., дійсний до сплати до 14.07.10р. (а.с.37), СФ-0000206 від 17.08.10р. на суму 1600,32грн., дійсний до сплати до 21.08.10р. (а.с.39), СФ-0000233 від 13.09.10р. на суму 1706,57грн., дійсний до сплати до 18.08.10р. (а.с.41), СФ-0000266 від 12.10.10р. на суму 1698,30грн., дійсний до сплати до 18.10.10р. (а.с.43), СФ-0000294 від 09.11.10р. на суму 1764,54грн., дійсний до сплати до 15.11.10р. (а.с.45).
Однак, позивачем не надано доказів отримання відповідачем зазначених рахунків, що робить неможливим встановити дату та факт обізнаності відповідача про здійснені позивачем нарахування за вищевказаними договороами.
До того ж, проаналізувавши в сукупності зміст п.3.1 Договорів та зміст вищевказаних рахунків, суд встановив, що в них зазначено суперечливу інформацію, що не дає можливості визначити термін проведення розрахунків.
Так, у п.3.1 Договорів сторони обумовили, що плата по найму за поточний місяць сплачується наймачем в термін, вказаний у рахунку від наймодавця, в першій декаді місяця, натомість, в наданих позивачем рахунках-фактурах не зазначено термін проведення розрахунків, а лише зазначено термін дійсності рахунку, що є різними поняттями. Зазначене вбачається і з письмових пояснень позивача від 08.02.11р. №15 (а.с. 66).
У п. 3.1 Договорів не зазначено в першій декаді якого місяця (поточного, наступного) мають бути здійснені розрахунки, на підставі рахунків наймодавця.
При цьому, враховуючи, що всі надані в обгрунтування позовних вимог рахунки, виписані позивачем в період з 09 по 21 число відповідного місяця, а їх дійсність обмежена, відповідно, 14, 15, 18, 21, 31 числами того ж місяця, в якому вони виписувалися, також суперечливими, вказаним у рахунках даним, є приписи п.3.1 Договору стосовно проведення розрахунків у першій декаді місяця, навіть незалежно від уточнення місяця (поточного, наступного), в якому слід провести розрахунки.
Що стосується позиції позивача, викладеної у письмових поясненнях від 08.02.11р. №15 (а.с. 66) відносно того, що підпис "Одержувача послуг" ставиться в акті здачі-прийняття робіт (послуг), а рахунки видаються наймачам і, в день виписки, їх в усному порядку попереджають про останню дати сплати, після якої нараховується штраф, згідно п.3.3 Договорів, то зазначені твердження позивача суд не вважає належними доказами повідомлення (своєчасного) відповідача про дату здійснення платежів.
Надані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт, є доказами саме отримання відповідачем послуг на вказану в них суму та не мають відношення до обумовленого п.3.1 Договорів порядку проведення розрахунків.
За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, навіть при наявності належних доказів направлення відповідачу та отримання ним рахунків позивача, строки проведення розрахунків, в даному випадку, є невизначеними.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, матеріали справи містять листи-повідомлення від 14.09.10р., 16.11.10р., 30.11.10р., 17.12.10р. (а.с. 29-32) та докази їх отримання відповідачем, в яких ідеться і про наміри позивача розірвати з відповідачем Договір №57.
Зокрема, у листі-повідомленні від 14.09.10р., який отримано відповідачем 14.09.10р., до останнього було поставлено вимогу сплатити заборгованість та повідомлено про розірвання Договору №57, згідно його п. 5.4. При цьому судом встановлено, що по договору №57, до вказаної у повідомленні суми заборгованості фактично включено, зокрема, вартість оренди приміщення за менший 2-х місячного період оренди (згідно Додатку №1 до Договору, оплата за користування орендованим приміщенням нараховується з 20.07.10р. (а.с.26, зворот аркуша)) та несплачену на вказану дату орендну плату, нараховану позивачем по Договору №54 в сумі 835,47грн. До того ж, вказану суму, враховуючи відсутність доказів направлення відповідачу та отримання ним рахунків, не можна вважати заборгованістю останнього.
Тому повідомлення від 14.09.10р. суд розцінює як вимогу про сплату вартості наданих послуг по Договору №54 та №57, яку відповідач, згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язаний був задовольнити у семиденнй строк, з дня пред'явлення, тобто до 22.09.10р.
При цьому суд звертає увагу, що за ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Тобто, вказана стаття Цивільного кодексу України містить виняткові та спеціальні по відношенню до договору найму норми, які надають право наймодавцю, саме за вказних у ст. 782 ЦК України обставин, в односторонньому порядку відмовитися від договору. При цьому ст. 782 в імперативному порядку вказує на момент, з якого договір найму вважається розірваним. Натомість, приписи п. 5.4 Договорів суперечать ст. 782 ЦК України, тому є нікчемними.
Враховуючи вищевказані обставини, лист-повідомленні від 14.09.10р. суд не розцінює як підставу для припинення дії Договору №57.
Зміст листа-вимоги №72 від 16.11.10р., також містить посилання на п. 5.4 Договору, інформацію про заборгованість, вимогу про сплату вказаних сум, вимогу про передачу приміщення наймодавцю. Суд розцінює зазначений лист, як вимогу про сплату заборгованості станом на 22.09.10р. (перший день прострочення проведення розрахунків по першій вимозі) по Договору №54 - 535,47 грн. (оскільки 24.09.10р. відповідачем було сплачено 300,00 грн.) та заборгованості станом на 22.09.10р. по Договору №57, а в частині решти зазначеної в листі суми, як повідомлення про вартість наданих послуг, що підлягає сплаті станом на 16.11.10р. Оскільки вимогу від 16.11.10р. відповідач отримав 17.11.10р., розрахунки, згідно ст. 530 ЦК України, він зобов'язаний був провести до 25.11.10р.
З аналогічних вищевикладеним мотивів, лист від 16.11.10р. суд. не розцінює як відмову від Договору №57, за відсутністю законних підстав.
На те, що Договір №57 станом на 17.11.10р. не було припинено, вказує також факт продовження нарахування позивачем орендної плати відповідачу по 30.11.10р. (а.с.34,46) включно.
В листі-повідомленні позивача від 30.11.10р., який отримано відповідачем 06.12.10р. (а.с. 31,33) позивач вимагає підписання акту здачі приміщення, згідно п.2.2.13 Договору та сплату боргу в сумі 6821,33 грн.
Враховуючи часткову проплату в сумі 1000,00грн., здійснену відповідачем 06.09.10р. по Договору №57, суд не розцінює лист-повідомлення від 30.11.10р., як відмову від Договору, за відсутністю, передбачених ст. 782 ЦК України, підстав.
При цьому, згідно повідомлення від 30.11.10р., у відповідача, згідно ст. 530 ЦК України, виникло зобов'язання до 14.12.10р. здійснити розрахунки по Договору №57 за послуги, надані станом на 30.11.10р.
Таким чином, відповідач за найм не житлового приміщення та наданих у зв’язку з цим послуг по Договору №54 від 01.07.10р. та по Договору №57 від 20.07.10р. за період з липня 2010 року по листопад 2010 року мав сплатити 10021,33грн.
Розрахунки по даним договорам було проведено частково на суму 3200,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача на дату звернення до суду склала 6821,33грн. та на день розгляду справи не змінилася, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 20.01.11р., довідкою КП КВЦ "Будинок художника" №7 від 20.01.11р. (а.с.54, 98) та заявою відповідача про визнання позову.
Оскільки визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд, в частині стягнення 6821,33грн. основного боргу, приймає визнання позову та вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549ЦК).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549).
У відповідності до ч.3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За ч.2 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Натомість, сторони передбачили, що згідно п. 3.3. Договорів, у разі затримки грошових надходжень на рахунок наймодавця по цих договорах, наймач сплачує штраф у розмірі 1% за кожен день прострочки.
Враховуючи вищевказані норми, та ту обставину, що сторони в Договорах передбачили нарахування штрафу у відсотках від суми Договорів за кожен день прострочки і позивач нарахував її у відсотках від несплаченої суми за кожен день прострочки, тобто за методикою, по якій здійснюється нарахування пені, суд розцінює вказану штрафну санкцію, як пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на викладене, при перевірці правильності нарахування зазначеної штрафної санкції, слід керуватися Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., згідно ст.1 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У відповідності до ст. 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що штрафну санкцію, передбачену п.3.3 Договору, слід нараховувати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
При цьому, суму заборгованості на конкретну дату слід визначати із врахуванням вищевказаних листів-вимог, виходячи із фактично проведених розрахунків по кожному з Договорів, періодів здійснення нарахування плати позивачем.
Так, за положеннями ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. З наданих до справи актів здачі-прийняття робіт вбачається, що вони підписувалися сторонами станом на кінець кожного місяця (на дату припинення договору по Договору №54). Тобто, на думку суду, вимоги про сплату заборгованості, виставлені в поточному місяці, фактично можуть стосуватися нарахованих платежів лише за попередні місяці.
За вказаних обставин, заборгованість відповідача виникла:
- з 22.09.10р. (21.09.10р. останній день сплати за вимогою від 14.09.10р.) по 22.09.10р. на суму 1951,92грн. ( 835,47 грн. за Договором № 54 та на суму 1116,45 грн. за Договором №57 (нарахована за 07.10р. та 08.10р. плата за мінусом 1000,00 грн., сплачених 06.09.10р.));
- з 23.09.10р. (здійснено проплату в розмірі 300,00 грн. по Договору №54) по 24.11.10р. (останній день проведення розрахункв за вимогою від 16.11.10р.) на суму 1651,92грн. ( 535,47 грн. за Договором № 54 та на суму 1116,45 грн. за Договором №57 (нарахована за 07.10р. та 08.10р. плата за мінусом 1000,00 грн., сплачених 06.09.10р.));
- з 25.11.10р. по 13.12.10р. (останній день проведення розрахункв за вимогою від 30.11.10р.) на суму суму 5056,79грн. (535,47 грн. за Договором № 54 та на суму 4521,32 грн. за Договором №57 (нарахована за 07.10р.–10.10р. плата за мінусом 1000,00 грн., сплачених 06.09.10р.));
- з 14.12.10р. по 15.12.10р. (визначений позивачем остаточний термін нарахування штрафних санкцій) на суму 6821,33грн. (535,47 грн. за Договором № 54 та на суму 6285,86 грн. за Договором №57 (нарахована за 07.10р.–11.10р. плата за мінусом 1000,00 грн., сплачених 06.09.10р.)).
Отже, позивач обгрунтовано просить застосувати до відповідача штрафні санкції, однак їх розмір та період застосування визначені ним неправомірно.
Враховуючи вищевикладене, згідно зробленого судом перерахунку, сума пені в межах вказаного позивачем періоду прострочки, по двох договорах становить становить 91,61грн.
Нарахування позивачем пені в розмірі 6185,29грн., у визначеному позивачем порядку, суперечить приписам чинного законодавства та є порушенням прав відповідача.
За ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, що кореспондується з ч.6 ст.22 ГПК України, згідно якої господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи викладене та факт визнання відповідачем заявленої до стягнення позивачем штрафної санкції у повному обсязі, суд приймає визнання позову, як підставу для задоволення позову лише в частині обгрунтовано нарахованої пені, а саме в розмірі 91,61 грн. В стягненні 6185,29грн.. штрафних санкцій суд відмовляє, оскільки їх заявлено до стягнення з відповідача без належного правового обгрунтування.
Отже, задоволенню підлягає 6912,94грн., з яких 6821,33 грн. основного боргу та 91,61грн. пені.
Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 69, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10030, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)
на користь Колективного підприємства "Культурно-виставочний центр "Будинок художника "Житомирської обласної організації спілки художників України (10014, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Театральна, 8, ід. код 24698979):
- 6821,33грн. основної заборгованості;
- 91,61 грн. пені;
- 69,13грн. витрат по сплаті державного мита;
- 124,50 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 14 лютого 2011 року
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам.