Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6089/10 Головуючий у 1 й інстанції - Чумак Т.А.
Доповідач - Перцова В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Апостолівського районного суду від 28 жовтня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації; визнано протиправними дії відповідача в частині нарахування та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язано відповідача нарахувати позивачці допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 9 липня 2007 року по 7 квітня 2008 року, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням сум, які були отримані позивачкою у вказаний період часу, та виплатити позивачці ненараховану допомогу по догляду за дитиною; вирішено питання щодо судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги бюджетного законодавства, те, що воно є неналежним відповідачем.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із народженням дитини позивачка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка їй була призначена та виплачувалась відповідачем. При цьому, розмір допомоги позивачці відповідачем був визначений з урахуванням положень п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію, в тому числі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо розміру такої допомоги та абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким передбачено, що розмір такої допомоги визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007 положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", були визнано неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Крім того, як зазначено в п. 5.4. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
В п. 7. даного Рішення Конституційного Суду вказано, що Конституційний суд України також виходить з того, що зупинення на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону дії окремих норм правових актів (стаття 67 розділу 1 Закону), внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (розділ ІІ Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, а в п. 7.1. –що однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Апеляційний суд вважає, що враховуючи вищезазначені обставини та норми закону, районний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з 9 липня 2007 року по 7 квітня 2008 року у відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими і зводяться до свого тлумачення ним норм права та переоцінки доказів.
Не може бути прийнято до уваги і посилання на те, що відповідач проводить виплати у межах виділених коштів, так як недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання в скарзі на необхідність залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, оскільки, до участі в справі залучено Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, на яке безпосередньо покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, необхідність участі в справі інших владних органів відсутня.
Доводів в частині відмови в задоволенні позовних вимог апеляційна скарга не містить.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації відхилити.
Постанову Апостолівського районного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Судді: