Справа № 2-а-8/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року                                                                                        м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого  –                  судді Борісенко Є.В.,

при секретарі –                       Самбурській Н.О.,  

за участю:        позивача         -                              ОСОБА_1,

                    представника позивача       -         ОСОБА_2,

представника відповідача   -        ОСОБА_3,

третьої особи                        -        ОСОБА_4,  

представників 3 осіб           -          ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дьякової Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Білогірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 до Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим, ОСОБА_8, садівниче товариство «Лісовод»Білогірського спецлісгоспзагу, про визнання рішень неправомірними та їх скасування,      

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Криничненської сільської Ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, треті особи: відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим, ОСОБА_8, садівниче товариство «Лісовод» Білогірського спецлісгоспзагу, про визнання неправомірним та скасування рішень Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим № 245/38 від 29.10.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_8», № 290/10 від 29.04.2009 року«Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення садівництва».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим за № 245/38 від 29.10.2008 року ОСОБА_8 дозволено виготовити технічну документацію із землеустрою, що підтверджує право на земельну ділянку № 121, площею 0,12 га для ведення садівництва, розташовану в с. Красноселівка, садівниче товариство «Лісовод». За рішенням Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим за № 290/10 від 29.04.2009 року спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_8, на підставі якого 12.01.2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 619412, зареєстрованого під № 011000900007. Згідно кадастровому плану, планом встановлення меж, акту встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки для ведення садівництва від 11.04.2009 року на цій земельній ділянці розташована капітальна 1-2 поверхова забудова, яка є садовим будинком. Позивач зареєстрований і постійно проживає за адресою АДРЕСА_1, тобто в зазначеному садовому будинку, що підтверджується відміткою в його паспорті та довідками відповідача за № 141 від 27.08.2010 року, № 623 від 02.08.2010 року. З ОСОБА_8 позивач перебував у шлюбі з 19.12.1992р. до 25.08.2010р., але садовий будинок він побудував ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 на земельній ділянці площею 0,05 га, який був за ним закріплений у 1988 році при створенні СТ «Лісовод»і мав № 120, а також іншу конфігурацію, ніж в даний час. Відповідно до технічної документації із землеустрою (інв. № 2207) місце розташування спірної земельної ділянки підтверджується планом, підписаним землевпорядником і головою Криничненської сільської ради, та завіреним печаткою ради. Однак, належним документом, що підтверджує кількість і розташування земельних ділянок садівницького товариства - є проект організації та забудови території колективного саду, який повинен бути затверджений виконавчим комітетом районної ради народних депутатів, на території якого знаходиться садівниче товариство, згідно з чинним на момент створення 22.07.1988р. СТ «Лісовод»постановою Ради Міністрів УРСР від 02.12.1986р. за № 416. Саме відповідно до цього проекту повинно було здійснюватися виділення земельних ділянок членам СТ «Лісовод»та їх наступна приватизація. У матеріалах технічної документації із землеустрою такий проект організації і забудови території СТ «Лісовод»відсутня. Оскільки номер (121-а) земельної ділянки в членської книжці ОСОБА_8 не збігається з номером 121, зазначеним у плані і в оскаржуваних рішеннях, тому відповідач передав у власність ОСОБА_8 не закріплену за нею земельну ділянку, яка розташована зовсім в іншому місці і перебуває фактично в користуванні позивача. Крім того, раніше рішенням відповідача від 17.01.2007 року за № 108, яке є чинним, позивачеві було дано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для обслуговування розташованого на ній житлового будинку, в якому проживає позивач. Дана обставина перешкоджало передачу земельної ділянки під житловим будинком у власність ОСОБА_8, яка зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Позивач, посилаючись на ст. 118 Земельного Кодексу України, відзначив, що дана стаття передбачає дві моделі приватизації громадянами земельних ділянок (повну та спрощену). При цьому згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗКУ, спрощена модель, коли земельна ділянка передається у власність через розробку не проекту відведення, а технічної документації із землеустрою, застосовується, якщо земельна ділянка перебувала у користуванні громадянина, що має підтверджуватися технічними матеріалами та документами про розмір земельної ділянки, на підставі яких орган місцевого самоврядування приймає рішення про приватизацію. Право члена садівничого товариства на земельну ділянку є похідним від права самого товариства на землю. Тому спрощена модель приватизації в даному випадку могла застосовуватися за умови наявності у СТ «Лісовод»правовстановлюючого документа на землі колективного саду. При цьому на момент створення товариства таким документом відповідно до ст. 20 ЗКУ в редакції 1970р. був державний акт на право користування землею, виданий на ім'я підприємства, установи, організації, при якому було організовано садівниче товариство (ч.1 ст. 135, ч. 1 ст.136). З прийняттям ЗКУ в редакції 1990 року таким документом був державний акт на право колективної власності на землю, який видавався на ім'я садівницького товариства (ст.ст.5,57). На момент приватизації ОСОБА_8 спірної земельної ділянки діяв ЗКУ в редакції 2001 року, згідно з яким землекористування садівницького товариства повинно бути посвідчено договором оренди земельної ділянки (ч.2ст.35). Однак документація із землеустрою щодо оформлення ОСОБА_8 державного акта на право власності на земельну ділянку не містить дані про відведення землі СТ «Лісовод»для ведення колективного садівництва та видачі йому правовстановлюючого документа на земельну ділянку. У рішенні відповідача за № 245/38 від 29.10.2008 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_8 та висновку Відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Білогірської РДА від 07.04.2009р. № 331 також зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, раніше не переданим у постійне користування. За таких обставин, відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗКУ (2001р.) передача у власність спірної земельної ділянки повинна була здійснюватися через розробку проекту її відведення, тобто повну модель приватизації. Відповідно до п. 16 Типового статуту (затв. Постановою РМ УРСР і Укрпрофради від 02.12.1986 № 416), на підставі якого повинні були прийматися локальні статути, робітники, службовці та інші громадяни, включені до затвердженого адміністрацією і профкомом підприємства (установи, організації) список осіб, що вступають у організуюче при них садівниче товариство, вважалися членами товариства з дня реєстрації статуту товариства. Тому, на відміну від позивача, який став членом СТ «Лісовід»з моменту реєстрації статуту в 1988 році, членство ОСОБА_8, яка згідно з її членською книжкою, була прийнята в садівниче товариство у 2001 році, повинна підтверджуватися відповідно з підлягаючим застосуванню (на підставі постанови ВРУ від 12.09.1991 р. № 1545-Х11 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР ») на той час абз. 4 ч. 3 ст. 14 Закону РСР від 26.05.1988 р. № 8998-Х1 «Про кооперацію в РСР»рішенням загальних зборів про прийняття ОСОБА_8 в члени кооперативу. В порушення даної норми матеріали технічної документації із землеустрою і членська книжка ОСОБА_8 не містять посилання на таке рішення і його реквізити. Без наявності рішення загальних зборів членська книжка, видана ОСОБА_8, не має юридичного значення. Набувши чинності з 27.08.2003 року Закон України від 10.07.2003 р. № 1087-1У «Про кооперацію»також пов'язує повноцінне членство в кооперативі з затвердженням загальними зборами рішення правління про прийняття особи в члени кооперативу (ч. 2 ст.11, абз. 10 год. 2 ст. 15).

Відповідно до ст. 198 ЗКУ( 2001р.) кадастрова зйомка повинна включати в себе узгодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. На кадастровому плані встановлення меж технічної документації із землеустрою суміжних землекористувачем вказаний позивач. Однак в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки від 11.04.2009 р. підпис позивача відсутній, що є порушенням вимоги ст. 198 ЗКУ і свідчить про недоброякісність цього документа.

Таким чином, позивач вважає, що рішення відповідача суперечать вимогам зазначеного вище законодавства України, порушують його право на використання та отримання у власність земельної ділянки пл. 0,05 га, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 Білогірського району АР Крим. Оскільки згідно з п. а) ч.1 ст.12, ч.ч. 2,9 ст. 118, ч. 1 ст. 122 ЗКУ земельна ділянка передається в оренду на підставі рішення місцевої ради про приватизацію земельної ділянки, але незаконність і скасування судом рішення тягне скасування державної реєстрації речового права, набутого на підставі такого рішення, що встановлено ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою записи у Державному реєстрі скасовуються, якщо підстави, за якими вони були внесені, визнані судом недійсними. Даний висновок він підтверджує також посилаючись на п. 2.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 Р. № 04-05/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», де зазначено, що у разі визнання недійсним рішення, на підставі якого видано державний акт, останній підлягає поверненню органу, який його видав. З урахуванням цього, вважає непотрібним визнання державного акта незаконним у судовому порядку.  

У судовому засіданні позивач і його представник на вимогах наполягали, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача - позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що рішення відповідача за № 245/38 від 29.10.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_8»та за № 290/10 від 29.04.2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення садівництва»є цілком законними і обґрунтованими, а також не порушують прав позивача. Свої доводи обґрунтував тим, що відповідач, будучи органом місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст. 12, 118,121 ЗКУ, має правомочності щодо вирішення питань про виділення земельних ділянок, розташованих на території органу місцевого самоврядування, громадянам України в межах норм, встановлених законодавством. При цьому позивачу раніше рішенням відповідача від 17.01.2007 року за № 108 надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки за № 119-а площею 0,05 га, розташованої у с. Красноселівка Білогірського району АР Крим.   ОСОБА_8 також дано дозвіл на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки на підставі рішення за № 245/38 від 29.10.2008р., а на підставі рішення за № 290/10 від 29.04.2009 року їй було передано у власність земельну ділянку № 121 площею 0,12 га для ведення садівництва, якому присвоєно поштову адрес: вул. Східн, б. 1-а, с. Красноселівка Білогірського району АР Крим. Земельна ділянка за № 119-а, площею 0,05 га, яку в даний час позивач оформляє у власність, і земельна ділянка № 121 площею 0,12 га, яку передано у власність ОСОБА_8, має свої межі на місцевості. Це діа різних земельних ділянки, що підтверджується технічною документацією. Кордони обох земельних ділянок визначені на місцевості в натурі та винесені межові знаки відповідно до законодавства України. Таким чином, права позивача на земельну ділянку спірними рішеннями відповідача не порушені, а, отже, дії відповідача є правомірними, а рішення законними.

Третя особа - представник садівницького товариства «Лісовод»Білогірського спецлісгоспзагу  Дьякова Р.С., позовні вимоги не підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що в 1988 році Білогірським спецлісгоспзагом було створено садівниче товариство «Лісовод», членами якого є обидва: позивач ОСОБА_1 та 3-я особа ОСОБА_8, яка прийнята в його члени на підставі загальних зборів у 1989 році. ОСОБА_1 отримав земельну ділянку за № 119-а, площею 0,05 га, а ОСОБА_8 - земельну ділянку за № 121 площею 0,12 га. Це дві різніх земельних ділянки, які мають свої межі і не накладаються одна на іншу. Членська книжка ОСОБА_1 і ОСОБА_8 видані в 1989 році. Однак згодом початкові членські книжки не збереглися, тому ОСОБА_8 у 2001-му році видано дублікат, в якому помилково вказано № 121-а, замість 121. Але земельна ділянка виділена їй у власність правильно згідно № 121. Землі, на яких розташовані обидві земельні ділянки належать Криничненської сільській раді Білогірського району АР Крим, тому що знаходяться на її території. Відповідно до законодавства України відповідач має право розпоряджатися належними йому земельними ділянками, тому його  рішення, які оспорюють ся позивачем,  є цілком законними і обґрунтованими.

Третя особа ОСОБА_8 і її представник ОСОБА_5 позовні вимоги не підтримали в повному обсязі, просили суд повністю відмовити в їх задоволенні, а також просили застосувати наслідки позовної давності відповідно до ст.ст. 99, 100 КАСУ. Свої доводи мотивували тим, що право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку за № 121, площею 0,12 га, виділеній їй відповідачем для ведення садівництва, встановлено на підставі рішення 26 сесії 5-го скликання Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим від 29.04.2009 року. У 1989 році вона і позивач прийняті в члени садівничого товариства «Лісовод»на загальних зборах. Тоді ж їм були видані членські книжки. Позивач отримав земельну ділянку площею 0,05 га за № 119-а. Вона отримала сусідню земельну ділянку площею 0,12 га за № 121 для ведення садівництва, яким постійно користувалася, обробляла відповідно до його цільового призначення, яким в даний час володіє в якості власника. З 1992 року по серпень 2010 року вони з позивачем перебували в шлюбі. У 2007-му році позивач на підставі своєї заяви отримав дозвіл відповідача на приватизацію своєї земельної ділянки, але поки не отримав державний акт на свою земельну ділянку. Вона також отримала у 2008-му році дозвіл на виготовлення технічної документації на приватизацію своєї земельної ділянки, а 29.04.2009 року за рішенням відповідача за № 290/10 від 29.04.2009 року отримала свою земельну ділянку у власність та отримала державний акт на право власності на нього. Їх з позивачем земельні ділянки різні, мають свої межі та межові знаки. Оскільки вони перебували в шлюбі з позивачем у той період часу, то позивач достовірно знав про те, що вона також як і він оформляє  право власності на земельну ділянку і ніяких претензій до неї чи до будь-кого іншого не пред'являв. Він був повністю згоден з установленими межами дільниць. Після розлучення в серпні 2010 року, ініціатором якого була вона, позивач таким способом вирішив позбавити її права власності на спірну земельну ділянку. Земельна ділянка № 119-а, на якому також є будова, має іншу поштову адресу, ніж у неї, тобто їх суміжні земельні ділянки мають різні поштові адреси. Позивач згідно його паспорта зареєстрований в с. Красноселівка Білогірського району АР Крим, але в реєстрації не вказано, на якій вулиці. У довідці відповідача зазначено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_1, а її земельну ділянку зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Вона, як громадянка України, також як і позивач, має право на отримання земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Відповідач своїм рішенням про передачу їй у власність земельної ділянки за № 121 площею 0,12 га, не порушив будь-яких прав позивача, тому ці рішення є законними і обґрунтованими.

Третя особа - представник відділу Держкомзему в Білогірському районі Автономної Республіки Крим,  позовні вимоги не підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що позивач з 2007 року оформляє своє право власності на виділену йому земельну ділянку за № 119-а площею 0,05 га. Третій особі ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку за № 121 площею 0,12 га, розташований також на території Криничненської сільської ради, оформлено на підставі рішень відповідача за № 245/38 від 29.10.2008 р., № 290/10 від 29.04.2009 року, та нею було отримано державний акт на право на зазначену земельну ділянку, що підтверджується відповідною технічною документацією. За цей період часу ніяких заперечень і скарг з боку позивача не надходило. Кордони обох земельних ділянок перевірені на місцевості, є межові знаки. Земельні ділянки за № 119-а та за № 121 - це різні земельні ділянки, які не накладаються одна на іншу, мають свої межі. При виконанні кадастрових робіт, законодавство не було порушене. Обидві земельні ділянки знаходяться в межах території Криничненської сільської ради, тому відповідач мав повне право розпоряджатися  цими земельними ділянками. Позивач ОСОБА_1 і 3-я особа ОСОБА_8 - обидва є громадянами України і мають право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки. Оскільки позивач в даний час оформляє своє право власності на земельну ділянку за № 119-а площею 0,05 га, тому його право відповідачем не порушено.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третіх осіб, представника третьої особи ОСОБА_5, дослідивши докази і матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Криничненською сільською радою  Білогірського району Автономної Республіки Крим були прийняті та винесені рішення за № 245/38 від 29.10.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки ОСОБА_8»та за № 290/10 від 29.04.2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8 для ведення садівництва»(а.с.11,24).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 справа № 1-6/2010 № 10/2010 п. 3.1. - Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Основного Закону України). Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, та інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції,  зокрема і в галузі земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а», «б»статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських рад належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що земельна ділянка за № 121 площею 0,12 га. була виділена у власність третій  особі - ОСОБА_8 для ведення садівництва, яка знаходиться на території Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим та раніше належала  відповідачу.

Згідно з частиною 2 статті 118 ЗК України - рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймаються на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. На підставі таких технічних матеріалів та документів Криничненською сільською радою були прийняті  оспорюванні рішення за № 245/38 від 29.10.2008 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_8 »та за № 290/10 від 29.04.2010 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8 для ведення садівництва», що підтверджується доказами по справі - технічною документацією, наданою суду відповідачем і 3-ми особами, дослідженими в ході судового розгляду справи.

Суд вважає неспроможними доводи позивача та його представника ОСОБА_2 про те, що відповідачем неправильно застосовані норми ст. 118 ЗК України, оскільки у даному випадку не має значення, в якому порядку (повної або спрощеній формі) було надано  ОСОБА_8 дозвіл на приватизацію її земельної ділянки.

Таким чином, при винесенні відповідних рішень відповідач діяв на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 118 Земельного Кодексу України, тобто в межах своїх повноважень.

Крім цього, ОСОБА_8 є громадянкою України, що підтверджується її паспортом, і на підставі ст. 35 Земельного Кодексу України, вона має право на отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва.

Позивач також не позбавляється такого права, і в даний час продовжує оформлення свого права власності на суміжну ділянку за № 119-а площею 0,05 га на підставі рішення відповідача від 17.01.2007 року за № 108, яке є чинним і ні ким не скасовано, що підтверджується матеріалами справи, а також самим позивачем та його представником. У своїх доказах, викладених у позовних вимогах, представник позивача суперечить сам собі, вказуючи факти, що позивач отримав право на приватизацію своєї земельної ділянки за № 119-а площею 0,05 га і що 3-я особа ОСОБА_8 отримала таке ж право і оформила його на отримання земельної ділянки за № 121 площею 0,12 га, та в той же час стверджує, що обидві ці ділянки є однією ділянкою, виділеною позивачеві раніше.

При дослідженні матеріалів справи, технічної документації, на підставі якої було прийнято рішення про виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_8, судом встановлено, що доводи позивача та його представника про те, що ділянка за № 119-а площею 0,05 га, і ділянка за № 121 площею 0,12 га є одною і тою же ділянкою, яка була виділена позивачу,  та на якої розташований садовий будинок, є безпідставними, оскільки в позовній заяві представник позивача прямо вказує на ті факти, що це дві різних ділянки і обґрунтовує факт незаконності придбання у власність ОСОБА_8 тим, що вона нібито не була прийнята в члени садівничого товариства у встановленому порядку, і що саме садівниче товариство «Лісовод»неправомірно було виділяти земельні ділянки. Доводи позивача та його представника про те, що спірна земельна ділянка була виділена позивачеві, також спростовуються показаннями відповідача, третіх осіб, технічною документацією.

Також є неспроможними доводи представника позивача ОСОБА_2 про незаконність виділення земельних ділянок садівничим товариством «Лісовод»за мотивом, що у СТ не було ані  в користуванні, ані в оренді, або у власності цих земельних ділянок. Слід врахувати, що цим товариством також була виділена земельна ділянка і позивачу, який в даний час оформляє на нього право власності. Фактом є те, що спірна земельна ділянка виділена Криничненською сільською радою, її власником, правомочним на підставі закону виносити таке рішення. Представник третьої особи - садівницького товариства «Лісовод»підтвердила факт членства ОСОБА_8 в товаристві з 1989 року на законній підставі. Таким чином, ОСОБА_8, будучи членом СТ «Лісовод»з 1989 року, отримала шляхом приватизації у власність земельну ділянку за № 121 площею 0,12 га, що раніше належала на праві власності Криничненській сільській раді Білогірського району АР Крим. Позивач ОСОБА_1 також придбав право на приватизацію своєї земельної ділянки за № 119-а площею 0,05 га, будучи членом СТ «Лісовод», оскільки ділянка належить Криничненській сільській раді.

Крім цього, площа земельної ділянки за № 121, наданого відповідачем у власність ОСОБА_8 в розмірі 0,12 га відповідає нормі безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановленої ст. 121 ЗК України для ведення садівництва.

Таким чином, рішення Криничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим за № 245/38 від 29.10.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_8 »та за № 2910 від 29.04.2009«Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення садівництва»є цілком обґрунтованими і законними. У такому випадку згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»- суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в галузі земельних правовідносин, зокрема про передачу земельних ділянок у власність. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає Закону, у разі безпідставної відмови у видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку громадянам, або юридичним особам.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. справа № 1-9/2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) п. 4.1- закріплені у ст. 144 Конституції України та ст. 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. У Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради можуть бути скасовані, якщо вони не відповідають Конституції чи законам України.

У зв'язку з тим, що судом не встановлено факту того, що позивач ОСОБА_1 до 29.04.2010 року знав про винесення таких рішень відповідачем, тому суд не може застосувати наслідки порушення строків позовної давності, встановлених ст.ст. 99. 100 КАС України, про що вимагала представник 3-ї особи ОСОБА_5

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 118 КАС України, суд вважає за необхідне одночасно з прийняттям постанови, скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, накладені ухвалою суду від 14.12.2010 року  

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 140, 143, 144 Конституції України, ст.ст. 16, 24, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 35, 116, 118, 121, 152 Земельного Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. справа № 1-9/2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування),  Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. справа № 1-6/2010 № 10-рп/2010, Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 2 від 19,03.2010р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», і ст.ст. 4-6, 8, 9, 12, 17-20, 118, 158-163 КАС України,

                                          ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 до Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим, ОСОБА_8, садівниче товариство «Лісовод»Білогірського спецлісгоспзагу, про визнання протиправними та скасування рішень № 245/38 від 29.10.2008 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою земельної ділянки гр. ОСОБА_4», № 290/10 від 29.04.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення садівництва»- відмовити.

Скасувати заборону Криничненській сільській раді та КРП «СМБРТІ»(вул. Некрасова, 11, м. Сімферополь) на вчинення будь-яких дій на підставі державного акту серії ЯЖ № 619412 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва кадастровий № 0120783400:06:001:0032, який видано 12.01.2010 року та зареєстровано у Центрі державного земельного кадастру під № 011000900007, накладену ухвалою Білогірського районного суду АР Крим від 14.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Білогірський районний  суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя:                                                                                          Секретар: