Справа № 2-а-99/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"31" січня 2010 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Зінченка М.  Г. , одноособово  розглянувши в скороченому провадженні відповідно до ст.1832 КАС України адміністративну справу за позовом, який подав  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Катеринопільському р-ні  про  перерахунок пенсії постраждалої внаслідок ЧАЕС, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого стверджує, що  він є  непрацюючим пенсіонером, постраждалим 1 категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю, тому згідно ст.ст.49,50,54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту Закон від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) він має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Крім вищевказаного, позивач стверджує, що він зареєстрований та постійно проживає у населеному пункті с. Кайтанівка Катеринопільського району, Черкаської області, яке  згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР  від 23 липня 1991 р. N 106, віднесено до території посиленого радіоактивного забруднення, тому він, вважає, що  має право на доплату до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, який встановлено ст. 39  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ). Також, позивач просить зобов’язати відповідача встановити та виплачувати йому щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства  у розмірі 30 відсотків мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.     

      Позивач зазначає, що всупереч  зазначених норм Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, відповідач  виплачує  йому вищевказані  пенсії у розмірі встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України, який є меншим ніж розмір встановлений Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та незаконно не виплачує грошову допомогу згідно ст. 37 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

      Посилаючись на наведені обставини позивач просить визнати зазначені дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю пенсій (ст.ст. 50,54 Закону),  грошової допомоги у зв’язку з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю (ст.39 Закону) та грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37 Закону) згідно вимог Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ,  за період з  10.06.2010  року.

      Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області надало  письмові заперечення проти позову, в яких визнає правовий статус  позивача, як потерпілого 1 категорії, інваліда 1 групи, внаслідок  Чорнобильської, повідомив про те, що відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654 ним  нараховані та виплачуються  у розмірі встановленому постановами пенсійні виплати, щодо яких позивачем заявлено вимогу, крім  грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37 Закону), яка на думку відповідача повинна виплачуватися через Управління праці та соціального захисту районної адміністрації.  З наведених підстав,  просить суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі, посилаючись на те, що при нарахуванні та виплаті пенсій він діяв згідно норм діючого законодавства та в межах отриманого ним фінансування з державного бюджету.

      Судовий розгляд справи  відповідно до  п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України здійснюється в порядку скороченого провадження, оскільки, предметом  позову є перерахунок пенсійних виплат та грошової допомоги.

      Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

        Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, позивач є непрацюючим пенсіонером,  якого віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю.

         Відповідно до ст. 49 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  пенсії  особам,  віднесеним  до  категорій  1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії;б)  додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

       Відповідно до ст. 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Статтею   54  Закону від  28.02.1991 року № 796-ХІІ встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.   

        Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 мінімальна заробітна плата.   

      За таких обставин, позивач має право на призначення державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також, право на перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, тобто у розмірах встановлених Законом від 28.02.1991 року.   

     Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

      Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

      Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 39,50, 54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654, на підставі яких позивачу були нараховані зазначені пенсійні виплати, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

       Суд залишає поза увагою посилання відповідача на ч.5 ст.54  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону 28.02.1991 року № 796-ХІІ, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

     Зі змісту ст.ст.50,54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

     З огляду на викладене,  суд  не  приймає  до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. ,49, 50, 54 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

      Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

       Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

      Оскільки розмір мінімальної заробітної плати визначається законами про Державний бюджет на відповідний рік, то розмір мінімальної заробітної плати, який використовується для обрахунку доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю  згідно ст. 39 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ належить визначати виходячи з розміру, який встановлено законом про Державний бюджет України  на відповідний рік.   

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

         За таких обставин, суд визнає відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати призначених позивачу пенсійних виплат виходячи з розміру встановленого ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправною.    

          Визначаючи період за який відповідачу належить здійснити перерахунок та виплату позивачу вищевказаних пенсійних виплат суд враховує наступне.

          Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня   2003 року № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

           Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Таким чином, з визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

          Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, які повинні виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

        За таких обставин, позивач має право на отримання вказаних видів пенсії та доплати до неї у визначеному згідно з Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ розмірі та з урахуванням встановленого ст.99 КАС України строку з 10 липня 2010 року постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

        Щодо виплати  грошової допомоги згідно ст. 37 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, то відповідач у запереченні послався  на Постанову КМ України від 20.09.2005 року відповідно до якої  виплата грошової допомоги згідно ст. 37 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ проводиться управліннями праці та соціального захисту районних (міських) державних адміністрацій.

       Однак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов’язання відповідача встановити щомісячну грошову допомогу у зв’язку з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 30 відсотків мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37  Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, не підлягає задоволенню, з інших підстав.

    Відповідно чинної редакції  ст. 37 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІ  громадянам,   які  проживають  на  територіях  радіоактивного забруднення,  виплачується  щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування  місцевого  виробництва та  особистого  підсобного  господарства. Перелік населених   пунктів,   жителям   яких    виплачується щомісячна  грошова  допомога,  затверджується  Кабінетом Міністрів України.

       Додатком № 2 до Постанови КМ Української РСР від 23.07.1991 року № 106 визначено                                      
перелік  населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з   обмеженням  споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.

      Однак, населений пункт –смт. Катеринопіль, Черкаської області в якому  проживає позивач не включений до вищевказаного переліку, тому правові підстави для виплати позивачу зазначеної грошової допомоги відсутні.      

       На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 49,50,67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 2, 4 ,9, 10, 11, 17, 18, 19, 89, 94, 159, 160, 162, 183-2, 186, 254, 256 ч.1 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

       Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання дій відповідача не правомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсійних виплат згідно вимог ст.ст. 37,39,50,54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- задовольнити  частково.

       Дії управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті державної пенсійних виплат згідно вимог ст.ст. 39,50,54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.07.2010 року - визнати протиправними.

       Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської  області провести  ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати до пенсії  за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 10 липня 2010 року в розмірі, визначеному абз.3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та  законами  про Державний бюджет України на наступні роки, з урахуванням проведених виплат.

       Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІІ групи  з 10 липня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням проведених виплат.

       В решті позовних вимог  - відмовити.

        Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови..

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

       Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:М. Г. Зінченко