ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

06.12.07                                                                                           Справа№ 18/309

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши справу за позовом

Спільного українсько-узбецького товариства (надалі СУУТ) „Тиса”

до до

Відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер”  (надалі ВАТ „СКБ „Дністер”) Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-промислова компанія „Пірс” (надалі ТзОВ „ТПК „Пірс”)

про	визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом

ТзОВ „ТПК „Пірс”

до	СУУТ „Тиса”

до	ВАТ „СКБ „Дністер”

про	визнання договору дійсним

з участю представники:

від позивача  - Філіпова О.М. –представник  (довіреність за №18-ю від 10.08.2007 року);

від відповідача ВАТ „СКБ „Дністер”–Вощепинець А.І. –заступник директора (довіреність за №502-49 від 09.01.2007 року);

від відповідача ТзОВ „ТПК „Пірс” –Путілін В.В. - директор,

В С Т А Н О В И В :

що СУУТ „Тиса” звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ „СКБ „Дністер” та ТзОВ „ТПК „Пірс” про визнання іпотечного договору недійсним.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві є та, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.04.2007 року у справі №2-1299/07 визнано недійсною з моменту оформлення довіреність ТзОВ „ТПК „Пірс” від 08.11.2004 року на ім‘я Бардеги Р.Б. У зв‘язку з чим, позивач по первісному позову, вважає, що оспорений договір є недійсним згідно статтей 203,215,216 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив підставу позову та вважає, що даний договір не відповідає пунктам 2 та 5 ст.203 ЦК України.

ТзОВ „ТПК „Пірс” у відзиві на позовну заяву за №95 від 02.11.2007 року вважає, що повноваження Бардеги Р.Б., окрім згаданої довіреності від 08.11.2004 року, також підтверджуються рішенням загальних зборів від 03.11.2004 року. Також, зазначено, що виконавши зі свого боку зобов‘язання за спірним договором ТзОВ „ТПК „Пірс” підтвердило наявність у Бардеги Р.Б. відповідних повноважень на укладення іпотечного договору. Також, у відзиві зазначено, що позивачем за первісним позовом не доведено які саме його права були порушені укладеним договором іпотеки.

Окрім того, ТзОВ „ТПК „Пірс” звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання договору дійсним з тих підстав, що договір сторонами виконано, а позивач по первісному позову таким чином ухиляється від відшкодування боргу.

Представник згаданого відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задоволити.

Відповідач ВАТ „СКБ „Дністер” у відзиві на позовну заяву за №502-6044 від 15.11.2007 року вважає, що позивач по первісному позові не навів та не довів жодного факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв‘язку з укладенням спірного договору іпотеки, наявності згоди на укладення спірного договору іпотеки зборами учасників ТзОВ „ТПК „Пірс” та схвалення цього договору після його укладення зі сторони первісного позивача та ТзОВ „ТПК „Пірс”, шляхом спільного підписання акту перевірки наявності та умов зберігання майна, яке перебуває в іпотеці так і шляхом виконання оспореного договору, а тому просить у первісному позові відмовити.

Представник згаданого відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглядаючи клопотання позивача за зустрічним позовом про залучення приватного нотаріуса Новальковської М.М., суд (саме до його повноважень входить залучення до участі третьої особи без самостійних вимог у відповідності до вимог ст.27 ГПК України) вважає, що оскільки прийняте рішення суду в даній справі жодним чином не може вплинути на права згаданого нотаріуса (ст.27 ГПК України), заявлене клопотання не підлягає до задоволення.

Не підлягає також задоволенню клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження у справі, оскільки суд вважає, що дана справа може бути розглянута без вирішення справа за №2-1299/07.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.11.2004 року між ВАТ „СКБ „Дністер” (іпотекодержатель), СУУТ „Тиса” (боржник) та ТзОВ „ТПК „Пірс” (іподекодавець –майновий поручитель) укладено іпотечний договір, за яким боржник зобов‘язаний до 29.06.2007 року повернути іпотекодержателю кредит в сумі 227000 доларів США згідно графіку, що є додатком №1 до кредитного договору та невід‘ємною частиною кредитного договору, за користування кредитом щомісячно сплачувати 13% річних від суми кредиту, що фактично знаходиться в користуванні Боржника, починаючи з дня видачі кредитних коштів, та комісії за послуги, пов‘язані з видачею та обслуговуванням кредиту, згідно діючих тарифів банку.

Також в даному договорі зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії за №26315/3, укладеного 09.11.2004 року між іпотекодержателем та боржником.

Розглядаючи первісний позов, суд врахував наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 та 2 ст.205 ЦК України, передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (способи волевиявлення); сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як передбачено ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, позивач за первісним позовом вважає, що рішенням Дзержинського районного суду м.Києва від 28.04.2007 року у справі за №2-1299/07 визнано недійсною довіреність ТзОВ „ТПК „Пірс” від 08.11.2004 року на ім‘я Бардеги Р.Б., на підставі якої було укладено оспорений договір іпотеки, а тому останній є недійсний, оскільки укладений особою без відповідних повноважень.

В свою чергу позивачем за зустрічним позовом представлено суду витяг з протоколу №65 Зборів учасників торгівельно-промислової компанії „Пірс” товариства з обмеженою відповідальністю від 03.11.2004 року, згідно якого постановлено:

-передати в якості забезпечення зобов‘язань Спільного Українського-Узбецького Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Тиса” по договору про відкриття кредитної лінії, у заставу Відкритому акціонерному товариству „Селянський комерційний банк „Дністер” майно ТПК „Пірс” ТОВ згідно додатку №1, яке знаходиться за адресою Львівська область, м.Стрий, вул.Крива,41.

-уповноважити Бердегу Р.Б. уповноважений підписати від імені ТПК „Пірс” ТОВ договір іпотеки, договір застави та інші документи для оформлення цих договорів.

Як вбачається з викладених обставин Бардега Р.Б. був уповноважений оспорений правочин ще й рішенням загальних зборів товариства.

Окрім того, у відповідності до вимог ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи наявні виписки з банку в підтвердження виконання ТзОВ „ТПК „Пірс” зобов‘язань за договором про відкриття кредитної лінії №26315/3 від 09.11.2004 року.

Окрім того, виконання сторонами оспореного договору підтверджується підписаним представниками сторін (від ТзОВ „ТПК „Пірс” підписано директором”) актом перевірки наявності та умов зберігання майна, що перебуває в іпотеці згідно іпотечного договору від 10.11.2004 року в якості забезпечення по договору про відкриття кредитної лінії №26315/3 від 09.11.2004 року укладеного з СП ТзОВ фірма „Тиса”.

Наведене свідчить про те, що оспорений договір був підписаний представником ТзОВ „ТПК „Пірс”, повноваження якого також підтверджуються рішенням загальних зборів товариства, та про те, що згаданий іпотечний договір був схвалений ТзОВ „ТПК „Пірс”, шляхом його виконання, зокрема, передачею майна.

Більше того, чинність даного правочину також підтверджується і самим фактом заперечення проти позову ТзОВ „ТПК „Пірс”.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави вважати, що іпотечний договір укладений без додержання вимог визначених ст.203 ЦК України.

Посилання банку та позивача за зустрічним позовом на те, що у первісній позовній заяві не зазначено порушеного права СУУТ „Тиса”, судом до уваги братись не можуть, оскільки останній є стороною оспореного договору іпотеки.

Щодо зустрічного позову ТзОВ „ТПК „Пірс” про визнання договору дійсним, правомірним, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч.2 ст.16 ЦК України,  способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;  

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, як зазначено у наведеній нормі, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оспореном договором не встановлено інших способів захисту ніж передбачених законом.

Законом, зокрема ч.2 ст.220 ЦК України, передбачено такий спосіб захисту як визнання судом договору дійсним, однак, він стосується спору щодо недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, що не має місце в даному випадку.

Таким чином, у задоволенні зустрічного позову теж слід відмовити, з тих підстав, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з невідповідним способом захисту.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покласти на позивача за зустрічним та на позивача за первісним позовами.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити.

2.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

    

Суддя                                                                                             Мартинюк В.Я.