Справа № 2-2469/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

07 лютого 2011 року

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання  неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 27.09.1997 р. Відділом РАГС виконкому Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, та у шлюбі у подружжя народилася діти –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, спільне життя подружжя не склалося, рішенням суду від 08.09.2010 р.  шлюб було розірвано, та відповідач припинив надання матеріальної допомоги на утримання дітей, не приймає участі у їх вихованні, догляді за дітьми, що й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про присудження до стягнення з відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей аліментів в розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову та досягнення кожною дитиною повноліття.

        У судовому  засіданні позивача підтримала позов повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просила суд повністю задовольнити поданий позов; відповідач позов визнав частково, погодився сплачувати  аліменти на утримання дітей в розмірі 30%    прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку.

      Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.  

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.  у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1   народилася дитина –ОСОБА_3, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної  районної ради  м. Дніпропетровська у Книзі записі актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний запис та видано  свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1  є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася друга дитина –ОСОБА_4,  про що Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Книзі реєстрації народжень було зроблено  відповідний запис  та видано  свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1  є батьками неповнолітнього ОСОБА_4

      Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.  Утім, як було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей, між сторонами у справі, яка розглядалася,  досягнуто не було, відповідач не виконує батьківського обов’язку щодо утримання дітей,  через що для суду  з огляду на вищенаведене  та  з метою захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду із даним позовом, та через те, що, оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів,   вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх  дітей.

       Разом з тим, щодо визначення розміру аліментів, то відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України  частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття  (ч. 2 ст. 183 зазначеного кодексу).

       На виконання ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Таким чином, оскільки передбачених ст. 184 СК України  випадків  у даній справі не встановлено  (відповідач працює приватним підприємців, має дохід, судом  за судового розгляду не було встановлено, що  частину доходу платник аліментів одержує в натурі, а також не були встановлені інші обстави, що мають значення істотне значення для визначення судом розмірі аліментів у твердій грошовій сумі,  та через що для суду вбачаються підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів не в заявленому у позові розмірі, а у часті від заробітку, зокрема,  в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, та до досягнення кожною дитиною повноліття.  Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідну вимогу, судом  враховується стан здоров'я та матеріальне становище дітей, які є неповнолітніми, мешкають  разом із матір’ю (позивачем), перебувають на її утриманні,  потребують  піклування, утримання, лікування тощо, а також  стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працює, має  заробіток; водночас суд при вирішення питання про присудження до стягнення  аліментів враховує те, що на утриманні у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина не перебуває, а також враховує інші обставини, що мають істотне значення, зокрема те, що стягнення за виконавчими листами з  платника  аліментів  не проводиться, зобов’язання за кредитними договорами на нього не покладені тощо.

       Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України  аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

       На виконання п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України  суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

       Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами з вимоги позову про  стягнення аліментів на утримання дітей, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню до стягнення зазначені судові витрати.  

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 88,  ст.ст.  212, 214-215, 218, 367  ЦПК України,  суд   

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити  частково.   

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,  в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, починаючи з 08.11.2010 р., та до досягнення кожною дитиною повноліття.    

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2  на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

       В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя