Справа №  2-а-12/11

    П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

       17 січня 2011 року                            смт. Рокитне

       Рокитнівський районний суд Рівненської області

                      під головуванням судді   Єремейчука С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження  справу за  адміністративним позовом  ОСОБА_1 до   управління Пенсійного Фонду України  в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання відмови  протиправною та   зобов»язання здійснити  певні дії,-

   в с т а н о в и в :

         Позивач  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання відмови протиправною,зобов»язання відповідача  провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення.

      Позивач ОСОБА_1 в судове засідання  не з»явилася,до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності,позовні вимоги підтримує повністю.

       Відповідач в судове засідання не з’явився ,хоча належним чином був повідомлений про дату,час і місце судового розгляду,що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.   ),про причини  неприбуття не повідомив,а тому  відповідно до ч.4 ст.128 КАС України ,суд вважає  можливим  вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.  

        Суд,дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку,що позов підлягає  задоволенню   із наступних підстав.

       З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже,  позивач є дитиною війни, що підтверджується тимчасовою довідкою та паспортом позивача. Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

  Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Рокитнівському районі Рівненської області про  визнання відмови протиправною,зобов»язання вчинення певних дій за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 червня 2010 року, залишено без розгляду.

 Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

         Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру  підвищення до  пенсії позивачеві застосуванню підлягає  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України,яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.          

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

       Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

       Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.      

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача в перерахунку пенсії за період з 14 червня 2010 року по день ухвалення рішення є протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

 Позов ОСОБА_1 до   управління Пенсійного Фонду України  в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання відмови  протиправною та   зобов»язання здійснити  певні дії, задовільнити .

   Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо нарахування в неповному обсязі з 14 червня 2010 року по 17 січня 2011 позивачу – ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 -щомісячної соціальної державної допомоги,передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком,встановленої  Законами України про Державний бюджет на 2010-2011 роки,-протиправною.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,жительці АДРЕСА_1,щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за  віком,встановленої Законами України Про державний бюджет на 2010-2011 роки,за період з  14 червня  2010 року по 17 січнчя 2011 року, з урахуванням виплаченого підвищення.

          Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на  підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку  не було подано.

         Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів  з дня  отримання  постанови.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області                                                                                          С.В.Єремейчук