5-18/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Володимир-Волинський                                                                     11 лютого 2011 року

Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

при секретарі Рудись О.В.,

з участю прокурора Васьовчика І.В.,

представника ВКВІ Скіць Т.М.,

розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання за вироком суду,

В С Т А Н О В И В :

Засуджений ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до суду про умовно-дострокове звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів на 2 роки, призначеного вироком Любомльського районного суду Волинської області від 22 квітня 2009 року за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки за час відбування даного покарання жодного правопорушення не вчиняв, до кримінальної відповідальності не притягувався, відбув більше половини покарання, бездоганно характеризується по місцю проживання, а тому вважає, що сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Заслухавши пояснення засудженого, який клопотання підтримав і просив його задовольнити, думку прокурора та представника ВКВІ, які зазначили, що з таким поданням може звернутись тільки орган виконання покарання, а засуджений не наділений законом на таке право, дослідивши матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає.

Згідно до вимог ст. 407 КПК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, з таким клопотанням до суду звернувся безпосередньо сам засуджений ОСОБА_2, що не передбачено законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки з питанням про умовно-достроково звільнення від відбування покарання може тільки звернутись з поданням орган, що відає відбуванням покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст. 407 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, призначеного вироком Любомльського районного суду Волинської області від 22 квітня 2009 року відмовити.

На постанову протягом семи діб з дня її проголошення, може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області прокурором, засудженим.

Головуючий: