Справа № 2-а-6/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Зінченка М.  Г. , одноособово  розглянувши в скороченому провадженні відповідно до ст.1832 КАС України адміністративну справу за позовом, який подав  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду в Катеринопільському р-ні  про  перерахунок та виплата пенсії  постраждалої внаслідок ЧАЕС, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого стверджує, що  він є  пенсіонером, постраждалим 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 02.07.2001 року інвалідом І групи тому згідно ст.ст.50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) має право на отримання державної пенсії по інвалідності в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю  у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком. Також стверджує, що всупереч  зазначених норм Закону № 796-ХІІ, відповідач виплачує позивачу вищевказані пенсії у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», який є меншим ніж розмір встановлений Законом № 796-ХІІ.  Посилаючись на наведені обставини позивач просить визнати такі дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсій згідно вимог Закону № 796-ХІІ за період з листопада 2007 року.  

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області надав письмові заперечення проти позову та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при нарахуванні та виплаті пенсій він діяв згідно норм діючого законодавства та в межах отриманого ним фінансування з державного бюджету. Крім цього, у запереченні відповідач зауважив, що позивач після набуття права на призначення державної пенсії заяви про її призначення згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ не подавав, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу». 04.02.2010 року позивачем  подано заяву про  призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  згідно ст. 50  Закону № 796-ХІІ, як інваліду І групи, яка нарахована і виплачується у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1.

Судовий розгляд справи  відповідно до  п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України здійснюється в порядку скороченого провадження, оскільки, предметом  позову є перерахунок пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 22.11.2010 року позовні вимоги за період часу, що знаходиться за межами встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду.         

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи і визнається відповідачем, позивача віднесено до першої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи  та  встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання пов’язаного з проживанням на території посиленого радіологічного забруднення.  Однак,  позивач,  після набуття права на призначення державної пенсії  згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ заяви про її призначення не подавав, отримує пенсію згідно Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і в подальшому заяви про зміну обраної ним виду пенсії  від нього не надходило.

01.04.2008 року позивачем подано заяву про призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно ст. 50 Закону № 796-ХІІ, яка виплачується відповідачем у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1. Дані обставини підтверджуються копіями заяви позивача та випискою з акту МСЕК № 007861 від 02.07.2001 року, які було додано відповідачем в обґрунтування заперечення  позову.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, позивач має право на перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд не вбачає підстав для задоволення  вимоги позивача про проведення перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ, оскільки позивач за наявності права на отримання державної пенсії з вищевказаних підстав, добровільно обрав виплату іншого виду пенсійного забезпечення, тобто не скористався наданим йому законним правом і  не вжив заходів до його реалізації шляхом подання відповідачу заяви про її призначення.

За таких обставин, суд визнає відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплати державної пенсії згідно ст. 54  Закону № 796-ХІІ обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні позивачеві розміру додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю застосуванню підлягають ст. 50 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України  від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована додаткова пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд залишає поза увагою посилання відповідача   на ч.5 ст.54  Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом № 796-ХІІ. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону № 796-ХІІ, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри

мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту ст. 50 Закону № 796-ХІІ випливає, що за основу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

За таких обставин, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати призначених позивачу пенсій виходячи з розміру встановленого ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є протиправною.    

Визначаючи період за який відповідачу належить здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  суд враховує наступне.

Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня  2003 року № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Таким чином, з визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату додаткової пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один

раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

За таких обставин, суд з урахуванням встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду на застосуванні якого наполягає відповідач, приходить до висновку, що  позивач має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі визначеному ст. 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ з 18 травня 2010 року постійно  та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

        На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 49,50,67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 2, 4 ,9, 10, 11, 17, 18, 19, 89, 94, 159, 160, 162, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання дій відповідача не правомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -  задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"- протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю  з 18 травня 2010 року , як інваліду І групи, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог  - відмовити.

Звернути рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.   

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:М. Г. Зінченко