Справа №2-55/2011 р.

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 року                                                                                м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

-    секретаря судового засідання  -  Ломази С.О.,

-          позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

          24 січня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою шлюб у Довговільській сільській раді Володимирецького району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за №2 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1. Від цього шлюбу у сторін народилися діти: ІНФОРМАЦІЯ_3 року - дочка ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4 року –син ОСОБА_4, які на теперішній час є малолітніми дітьми, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Довговільською сільською радою Володимирецького району Рівненської області 17 травня 2004 року (актовий запис №17, вчинений 17 травня 2004 року), та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3,  виданим відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 25 листопада 2005 року (актовий запис №427, вчинений 19 жовтня 2005 року).

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що одруження із відповідачкою виявилося невдалим, у подружжя відсутнє взаєморозуміння. Позивач просить суд розірвати шлюб, укладений ним із ОСОБА_2, залишивши на її утриманні і вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4  

           У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги про розірвання шлюбу, заявлені до ОСОБА_2 та просив суд задоволити позов. З пояснень, наданих ОСОБА_1, слідує, що в сім’ї між подружжям часто виникають сварки і конфлікти з приводу недостатнього матеріального забезпечення сім’ї. На теперішній час взаєморозуміння між сторонами не досягнуто, примирення подружжя протягом наданого судом часу не відбулося. Відповідач категорично не бажає проживати із відповідачкою однією сім’єю.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена судом про час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.

Враховуючи наведене, а також відсутність заперечень зі сторони позивача, суд відповідно до вимог ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України вирішив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів, в результаті чого постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутнє взаєморозуміння. Сторони мають різні погляди на права та обов’язки подружжя. Їх примирення не відбулося. Відновити сімейно-шлюбні відносини і спільно проживати однією сім’єю із відповідачкою позивач категорично не бажає, тому збереження сім’ї за таких обставин є неможливим.

Отже, сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам позивача.

Разом з тим суд вважає безпідставними і необгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про залишення малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утриманні лише матері ОСОБА_2 Вказані позовні вимоги суперечать ч.2 ст.141 СК України, відповідно до якої розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.  Згідно з ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже, незалежно від розірвання шлюбу між сторонами і їхнього окремого проживання позивач ОСОБА_1 зобов’язаний утримувати своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. З наведених підстав в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині залишення малолітніх дітей на утриманні їх матері –ОСОБА_2 слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112, ч.2 ст.141, ст.180 СК України, ст.ст.4, 60, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.4 ст.169, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.224, ст.ст.225-228, ч.4 ст.231, ч.2 ст.232, ч.1 ст.233, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у Довговільській сільській раді Володимирецького району Рівненської області 24 січня 2004 року, актовий запис за №2, - розірвати.

Малолітніх дітей сторін: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на виховання їх матері - ОСОБА_2 до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про залишення малолітніх дітей на утриманні матері –відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.

Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень 00 копійок.

На заочне рішення суду відповідачкою може бути подана заява про його перегляд до Кузнецовського міського суду Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів позивачем - з дня проголошення рішення, а відповідачкою –в той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                О.І.Горегляд