Справа №2а-62/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді                                  Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання          Нафєєвій Н.В.

за участю

позивача                                                   ОСОБА_1

представника відповідача                               Сільман О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань Кузнецовського міського суду адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про призначення пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов’язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах з 22.03.2010 року, знизивши їй пенсійний вік, відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи третьої категорії.  З 1986 року до 20 листопада 1992 року постійно проживала у с.Собіщиці, Володимирецького району, Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії, як особа, яка постійно проживала чи постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що станом на 01.01.1993 року проживала або працювала у цій зоні не менше 3 років.

Відповідач відмовляється призначити їй пенсію на пільгових умовах.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, дала пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовувався позов. Крім того, додала, що незважаючи на те, що з 20.12.1988 року зареєстрована у АДРЕСА_1, фактично до січня 1993 року постійно проживала у АДРЕСА_2, м.Кузнецовська, фактично був зданий у експлуатацію у грудні 1992 року.

Представник відповідача Сільман О.М. у судовому  засіданні позовні вимоги не визнала повністю, просила відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до ст.15 Закону України №796-ХІІ, відставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, видача яких здійснюється органами місцевого самоврядування.  Таким чином, оскільки позивач не подала відповідну довідку про проживання на забрудненій території у період з 20.12.1988 року до 20.11.1992 року, правових підстав для задоволення позову немає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову.     

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від наслідків катастрофи на ЧАЕС категорії 3, що підтверджується копією посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданого 17.08.1995 року Рівненською обласною державною адміністрацією.

З обґрунтування позову вбачається, що позивач звернувся у березні 2010 року із заявою про призначення пенсії до відповідача, з отримати пенсію з 22.03.2010 року.

Позивачу управлінням Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську, Рівненської області, відмовлено  у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку із-за відсутності первинних документів, які б підтверджували факт постійного проживання заявника у зоні забрудненій внаслідок катастрофи на ЧАЕС за період з 20 грудня 1988 року до 20 грудня 1992 року.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 показав, що йому достовірно відомо, що позивач проживала у с.Собіщиці, Рівненської області, з середини 1985 року до початку 1993 року. У цей період вона проживала разом зі своїм чоловіком та дітьми у будинку батьків чоловіка, що знаходиться через дорогу навпроти будинку, у якому він мешкає. Протягом цього періоду він майже щодня бачив її та спілкувався з нею як сусід.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 показала, що позивач, після одруження з її братом у червні 1985 року переїхала жити у с.Собіщиці до будинку її батьків. Там вона постійно проживала до січня 1993 року. За цей період у позивача у с.Собіщиці, народилось двоє дітей. Оскільки лише у грудні 1992 року позивачу була надана квартира у м.Кузнецовську, тому у січні 1993 року вона змогла переїхати на нове місце проживання.

Враховуючи показання свідків та пояснення позивача, суд визнає факт постійного проживання ОСОБА_1 у с.Собіщиці, Володимирецького району, Рівненської області у період з 20 грудня 1988 року до 20 грудня 1992 року.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року, с.Собіщиці, Володимирецького району, Рівненської області, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Частиною 1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема, на 3 роки, особам, які постійно проживали у зоні добровільного гарантованого відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, із зменшенням додатково на 1 рік за два роки проживання, але не більше 6 років.

 Відповідно до абз.5 ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і цього Закону.

Частиною 1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсія призначається з  дня  звернення за пенсією,  крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня,  що  настає  за  днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При зверненні із заявою про призначення пенсії позивач надав посвідчення особи потерпілої від наслідків чорнобильської катастрофи категорії 3, що є достатнім підтвердженням того, що вона на протязі не менше 3 років проживала або постійно працювала саме у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відмова відповідача, яка ґрунтується на відсутності документів, які підтверджували відомості про постійне місце проживання у забрудненій зоні є неправомірною.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №41 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.ст.40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 22 березня 2010 року, знизивши їй          пенсійний вік, відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження.

Апеляційна  скарга  подається  до  Львівського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  

Головуючий суддя                                                                                                                    І.Зейкан