Справа № 2-а-56/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 січня 2011 року                                           10 год. 30 хв.                                           м.Кузнецовськ

          Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Демчина Т.Ю. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську

проперерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську (надалі –УПФ м.Кузнецовська) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також зобов’язати УПФ м.Кузнецовська здійснити перерахунок пенсії за стаж роботи, збільшивши пенсійну виплату на 1 % заробітку, відповідно до ст.56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 27 червня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії та отримує державну пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка нараховується та виплачується УПФ м.Кузнецовська. Він отримує щомісячну додаткову пенсію, передбачену ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак розмір призначеної та виплачуваної пенсії не відповідає розмірам, що встановлені цією статтею, згідно якої розмір щомісячної додаткової пенсії для осіб, віднесених до 2 категорії, становить 30 % мінімальної пенсії за віком, в той час як він отримує дану додаткову пенсію у розмірі 15 %. Позивач зазначає також, що має трудовий стаж у 37 років, і відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»відповідач повинен був підвищити розмір його пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений 20-річний стаж, але не більше ніж на 75 % заробітку, однак таке підвищення йому проведене не було. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, які обґрунтовуються тим, що смик Е.Є. отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому призначення та підвищення пенсії проводиться позивачу саме за нормами цього Закону. З письмовою заявою до відповідача про нарахування йому збільшення до пенсії на 1 % за кожний рік роботи понад встановлений ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», позивач не звертався, а тому порушення його прав відсутнє. Крім того, згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Законодавством не передбачено мінімального розміру пенсії, який слід застосовувати при нарахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір додаткової пенсії, призначений ОСОБА_1 за період з 27.06.10 р. і по даний час, відповідає розмірам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 р. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цих підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, прийшов до висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Рівненською облдержадміністрацією 23.12.92 р., вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням УПФ № 407 від 05.08.99 р. (арк.пенс.справи 1) призначено пенсію за віком. Оглядом пенсійної справи позивача встановлено, що саме такий вид пенсії і отримує позивач у період з 27 червня 2010 року. Таким чином, основна пенсія позивачу виплачується на підставах і в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній у період з 27 червня 2010 року), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що позивачу було належним чином визначено розмір додаткової пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р., оскільки дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів додаткової пенсії особам, до яких віднесено ОСОБА_1, суперечать вимогам ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 слід було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі, передбаченому ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсій за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і спеціальним законом, розмір мінімальної пенсії за віком не визначено. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на отримання пенсії відповідно до закону.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4, за умови стажу роботи для жінок не менш як 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Таким чином, цією нормою надано право особам, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені загальним чи спеціальним законом.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Статтею 40 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Із змісту вищезазначених норм загального та спеціального Закону вбачається, що спеціальним законом передбачений інший механізм обчислення заробітку для призначення пенсії.

Як вбачається з розпорядження УПФ № 111725 від 02.02.06 р. (арк.пенс.справи 54), з 11.01.06 р. позивачу здійснено перерахунок пенсії з більш високого заробітку, на підставі його заяви від 11.01.06 р. (арк.пенс.справи 58). При цьому, як вбачається з розпорядження, розрахунок заробітку для обчислення пенсії взято за нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», про що свідчить наведений у розпорядженні період роботи, взятий до розрахунку (126 місяців).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому до призначеної йому основної пенсії не можуть застосовуватись норми ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині механізму підвищення пенсії.

Отже, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають відхиленню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.51, 56, 67, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 99, 160-163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області щодо ненарахування та невиплати  ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, з 27 червня 2010 року як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, у розмірі, встановленому ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську здійснити перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 27 червня 2010 року відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як потерпілій від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

У решті позовних вимог відмовити у зв’язку з безпідставністю.

На підставі п.9 ч.1 ст.256 КАС України допустити негайне виконання судового рішення, прийнятого у скороченому провадженні.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: