ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/444 | 20.11.07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андег», м. Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», м. Київ
Про стягнення 39 468,49 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Агапон А.Д. –пред. по довіреності
Від відповідача Слюсар І.М. –пред. по довіреності
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як експедитора, втраченої вигоди, яка виникла в результаті нестачі вантажу, який доставлявся у міжнародному сполученні відповідно до умов укладеного Договору №НІ –6-1-186.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.10.2007 р.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.09.2007р. не виконав. Проте, до канцелярії суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Ухвалою суду від 27.09.2007р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2007р.
В судовому засіданні 20.11.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, аргументуючи це тим, що при нестачі або втраті вантажу відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам відшкодуванню підлягають лише прямі збитки. Отже, непрямі збитки, якими є упущена вигода, не підлягають відшкодуванню перевізником. В обґрунтування своїх доводів та пояснень надіслав письмовий відзив.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
20 липня 2006 року між сторонами був укладений договір № НІ-6-1-186, відповідно до умов якого відповідач, як експедитор за даним договором, зобов’язався за плату і за рахунок позивача, замовника за даним договором, забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги, пов’язані з перевезенням, а позивач зобов’язався оплатити надані відповідачем послуги.
20 липня 2006 року між сторонами був укладений ще один договір № К 007/2006-195, за умовами якого відповідач зобов’язався здійснювати операції, пов’язані з декларуванням, митним оформленням товарів, майна та транспортних засобів позивача, а також надавати позивачу послуги митного ліцензійного складу та зберігати товари у буферній зоні комерційного складу.
Під час відвантаження товару з митного ліцензійного складу відповідача була виявлена нестача товару, а саме: 5 одиниць очисника CONFIDENCE RO300 позиція 919240205 по інвойсу та позиція 25 по Специфікації; а також 2 одиниці зборки насоса до RO400 позиція 1507363-01/6 по інвойсу та позиція 14 по Специфікації, про що складений відповідний Акт прийому-передачі товарів від 14.09.2007 року, який долучений до матеріалів справи. Акт складався в зв’язку з виявленим розходженням у кількості заявленому в інвойсі та виявленого товару. Проте, в тексті акту будь-яких висновків про причини виявлених розходжень (нестачі) та обставини за яких складався акт не зазначено, тому судом приймається акт до відома, але він не може бути прийнятий як належний доказ, яким засвідчується факт нестачі вантажу з вини відповідача експедитора.
У зв’язку з виявленою нестачею позивач направив на адресу відповідача претензію № 001 вих. № RABEN-OC-1-11-23/021106 від 02.11.2006 р. на суму 70 691,41 грн. В тексті претензії позивач зазначає, що в зв’язку з втратою товарів та формальним проходженням вантажу через митницю виключається його можливість звернення з будь-якими вимогами до постачальника, тому вважає можливим покласти компенсування збитків на відповідача.
Розглянувши претензію, відповідач платіжним дорученням № 2979 від 18.04.2007 р. перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 31 222,65 грн. В призначенні даного платежу зазначалось: «За претензію № 001 від 02.11.06 р., без ПДВ». Таким чином, відповідач визнав претензію частково шляхом перерахування суми в розмірі 31 222,65 грн.
У відповіді на претензію № 001 від 02.11.2006 р. на суму 70 691,41 грн. відповідач надав власний розрахунок понесених позивачем збитків, які складаються з вартості очисників, вартості насосів згідно інвойсу № 6511398 від 31.07.2006р. Загальна вартість недопоставленого товару згідно зазначеного інвойсу складає 15 112,30 Євро або 25% від загальної вартості всього товару.
Відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам відшкодуванню підлягають також: плата за перевезення, митні збори та мито, а також інші витрати, пов’язані з перевезенням вантажу, повністю в разі втрати всього вантажу і в пропорції, відповідній розміру збитку при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, за розрахунком відповідача додатково підлягає сплаті сума послуг ТОВ «Рабен Україна», сплата ПДВ та компенсації, яка складає 6 651,22 грн.; а також сума, сплачена за експертизу документації, в розмірі 40,8 грн.
Отже, загальна сума збитків, понесених позивачем, за розрахунком відповідача, складає 31 22,65 грн., яка і була перерахована відповідачем платіжним дорученням № 2979 від 18.04.2007 р.
Сторонами не досягнуто згоди щодо обрахування збитків, понесених позивачем в результаті нестачі товару. Тому позивач звернувся за судовим захистом із заявленим позовом.
Позивач при розрахунку понесених збитків враховує непрямі витрати, якими є: витрати, пов’язані з адмініструванням поставки; витрати, пов’язані з просуванням товару на ринок; витрати по підтриманню каналів продажів. Крім того, позивач обраховує вартість втраченого товару не по ціні, яка вказана в інвойсі, а за ринковою ціною, яка склалась на товари даного виду.
Таким чином, за розрахунком позивача, відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі 39 468,49 грн., які є непрямими витратами позивача.
Відповідно до п. 5.2.1. Договору № НІ-6-1-186 від 20.07.2006 р. у разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження (при документальному підтвердженні), що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення (оформлення товарно-супровідних документів) і його здачею вантажоодержувачу (оформлення товарно-супровідних документів) експедитор відшкодовує замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за товарно-супровідними документами, а за умови сумнівів щодо вартості –суму відповідно до оцінки спеціалізованої оціночної фірми DPS.
Експедитор не несе відповідальність за непрямі втрати (втрачену вигоду) замовника (п. 5.2.2. Договору № НІ-6-1-186 від 20.07.2006 р.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, завищеними та не доведеними, а тому, позов визнається таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати (витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита) покладаються на позивача.
Керуючись ст. 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання рішення 07.12.2007року