14.02.2011 Справа № 2-а-41/11

Справа 2-А-41/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 року                     Оболонський районний суд м. Києва у складі:

                              головуючого судді                              -                    Майбоженко А.М.

                              при секретарі                                        -                    Воіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Оболонському районі м.Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач розпочав свою трудову діяльність з 13.09.1967 року та продовжував її до 25.04.2009 року. За період своєї трудової діяльності пропрацював:

з 13.09.1967 по 01.03.1968 року на посаді автослюсаря на автобазі № 216 в Чорноморському вантажному автотранспортному підприємстві;

з 01.09.1968 року по 03.07.1973 року навчався в МВТУ ім. Баумана;

з 17.11.1973 року по 02.12.1974 року працював на посадах старшого технолога, та з 08.07.1974 інженера заводу «Червоний гігант»;

з 19.12.1974 року до 03.10.1991 року працював на заводі «Арсенал»ім. В.І. Леніна на посадах інженера-технолога (до 06.10.1975 року), інженера-налагоджувача (до 01.12.1975 року), інженера - регулювальника електромеханічних і радіотехнічних приладів і систем (до 06.01.1978 року); інженера-технолога III категорії (до 30.03.1979 року), начальника технологічної лабораторії оптико-фізичних вимірювань (до 06.02.1984 року); начальника відділу технологічної підготовки виробництва і впровадження нової техніки (до 01.06.1988 року), заступника головного технолога -начальника технологічного відділу (до 03.10.1991 року);

з 04.10.1991 року 03.08.1993 року - начальник головного управління по контролю за ефективністю використання державного майна Фонду державного майна України;

з 03.08.1993 року по 27.10.1995 року - заступник голови Фонду державного майна України;

з 02.11.1995 року по 22.04.1996 року - заступник генерального директора по приватизації АТ «АвтоЗАЗ»;

з 23.04.1996 року по 16.06.1997 року - віце-президент АТ «КІНТО»;

з 17.06.1997 року по 15.04.2003 року - віце-президент АТ «Сігма-фонд»;

з 16.04.2003 року по 07.07.2005 року - віце-президент ТОВ «Вестінвест»;

з 08.07.2005 року по 31.08.2006 року діяльність арбітражного керуючого на підставі ліцензії Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції серії АБ № 216836 від 21.03.2005 року;

з 01.09.2006 року по 16.07.2007 року - заступник директора з приватизації та корпоративних зв'язків ВАТ «Завод напівпровідників»;

з 27.08.2007 року по 27.07.2008 року голова правління ЗАТ «К.С. Камертон»;

з 28.07.2008 року по 25.04.2009 року працював на посадах директора (до 31.01.2009), заступника директора (до 25.04.2009 року) ТОВ «К.С. Камертон».

21 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення мені пенсії відповідно Закону України «Про державну службу».

22 жовтня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва своїм листом № 10536/06 відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»є протиправною, оскільки відповідач помилково дійшов висновку про відсутність у нього необхідного стажу і призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до абзацу 16 пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283, до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком по наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність»,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 25 незалежно від наявності перерв у роботі.

До таких посад, серед інших, відносяться керівник (завідуючий, начальні заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, комплексу, центру, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи) підприємств, установ та організацій.

Довідка, видана № 37/1 від 15.01.2009 року Державним підприємством «Завод «Арсенал», підтверджує, що позивач обіймав такі посади з 30 березня 1979 року до 03 жовтня 1991 року, тобто, понад 12 років.

Таким чином, стаж державної служби позивача складає 16 років 6 місяців 27 днів, а саме: 4 роки 23 дні - державна служба у Фонді державного майна України + 12 років 6 місяців 4 дні - стаж науково-технічної діяльності на ДП «Завод Арсенал».

Крім того, відповідачем не було враховано вимог ч. 5 ст. 31 Закону України «Про державну службу».

Так, Указом Президента України № 964/95 від 17 жовтня 1995 року прийнята відставка позивача з посади заступника Голови Фонду державного майна України, у якій він перебуває по теперішній час.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України «Про державну службу»при досягненні пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному службовцю.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу»на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавств пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків 25 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років.

В даний час загальний страховий стаж позивача становить понад 40 років, в тому числі стаж державної служби з урахуванням стажу науково-технічної діяльності складає 16 років 6 місяців 27 днів.

У зв’язку з викладеним, просить суд визнати протиправною відмову відповідача в призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію за віком у відповідності з вимогами Закону України «Про державну службу»з дня виникнення права на її отримання, тобто з 18.08.2010 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Вважають, що відповідачем неправомірно не було зараховано до стажу державної служби стажу науково-технічної діяльності позивача, не зважаючи на те, що Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 04.02.2010 року встановлено, що період роботи позивача в ДП «Завод «Арсенал»є науковим стажем. Представник позивача зазначив також, що згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вважає, що представником відповідача не доведено правомірності відмови в призначенні пенсії державного службовця позивачу, оскільки не надано будь-яких пояснень щодо неправомірного неврахування до стажу державної служби строку наукового стажу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що на час досягнення пенсійного віку позивач не мав 10 років стажу державної служби, по теперішній час працює на посадах, які не відносяться до посад державних службовців, а тому відсутні підстави для призначення йому пенсії згідно вимог Закону України «Про державну службу». Пояснити причини неврахування стажу науково-технічної діяльності до стажу державної служби не змогла.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що 18.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії в порядку Закону України «Про державну службу», в якій зазначив щодо наявного у нього стажу державної служби та наукового стажу, що має бути включений до складу державної служби, пославшись на Постанову Оболонського районного суду м.Києва від 04.02.2010 року, якою встановлено тривалість наукового стажу позивача.

22.10.2010 року відповідач відмовив позивачу в призначенні йому пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», про що свідчить лист за №10536/06, згідно якого на час досягнення пенсійного віку позивач не мав 10 років стажу державної служби, по теперішній час працює на посадах, які не відносяться до посад державних службовців, а тому відсутні підстави для призначення йому пенсії згідно вимог Закону України «Про державну службу». Повідомлено, що йому буде призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач досяг пенсійного віку 17.08.2010 року.

На момент досягнення пенсійного віку загальний страховий стаж позивача складає понад 40 років.

Позивач розпочав свою трудову діяльність з 13.09.1967 року та продовжував її до 25.04.2009 року.

Зокрема, з 19.12.1974 року до 03.10.1991 року позивач працював на заводі «Арсенал»ім. В.І. Леніна на посадах інженера-технолога (до 06.10.1975 року), інженера-налагоджувача (до 01.12.1975 року), інженера - регулювальника електромеханічних і радіотехнічних приладів і систем (до 06.01.1978 року); інженера-технолога III категорії (до 30.03.1979 року), начальника технологічної лабораторії оптико-фізичних вимірювань (до 06.02.1984 року); начальника відділу технологічної підготовки виробництва і впровадження нової техніки (до 01.06.1988 року), заступника головного технолога - начальника технологічного відділу (до 03.10.1991 року).

З 04.10.1991 року 03.08.1993 року позивач обіймав посаду начальника головного управління по контролю за ефективністю використання державного майна Фонду державного майна України, а з 03.08.1993 року по 27.10.1995 року - заступника голови Фонду державного майна України.

Указом Президента України № 964/95 від 17 жовтня 1995 року прийнята відставка позивача з посади заступника Голови Фонду державного майна України, у якій він перебуває по теперішній час.

На момент досягнення пенсійного віку позивач є самозайнятою особою, матеріали справи відомостей про працевлаштування позивача станом на 18.08.2010 року не містять.

Вирішуючи питання про правомірність відмови відповідача в призначенні пенсії позивачу у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», суд виходить з наступного.

Згідно ст..37 Закону України «Про державну службу»,  на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно п.3  Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283, до стажу державної служби включається стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначає перелік посад, зайняття яких зараховується до наукового стажу.

Довідка № 37/1 від 15.01.2009 року, видана Державним підприємством «Завод «Арсенал», підтверджує, що позивач обіймав такі посади з 30 березня 1979 року до 03 жовтня 1991 року, тобто, понад 12 років.

Стаж державної служби позивача у Фонді державного майна України складає 4 роки 23 дні.

Таким чином, стаж державної служби позивача складає більше 16 років, оскільки до цього стажу зараховується стаж роботи у Фонді державного майна України та науковий стаж за час роботи в ДП «Завод «Генератор».

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 04.02.2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва, Київського міського центру зайнятості про визнання відмови протиправною та зобов’язання видати клопотання про призначення пенсії та призначенні пенсії як державному службовцю, встановлено, що надані позивачем документи підтверджують його зайнятість науковою діяльністю понад 70%, а тому висновок про те, що даний період роботи не відноситься до наукового стажу є неправомірним. Дана постанова набрала законної сили.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, відповідачем неправомірно не було зараховано до стажу державної служби позивача стаж наукової роботи, на необхідність зарахування якого вказано Постановою суду від 04.02.2010 року, що набрала законної сили та є обов’язковою, зокрема, для відповідача, а тому відмова в призначенні пенсії позивачу згідно вимог Закону України «Про державну службу»з посиланням на відсутність 10 річного стажу державної служби, суд вважає протиправною, тобто такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема нормам Законів України «Про державну службу», "Про наукову і науково-технічну діяльність", Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком у відповідності з вимогами Закону України «Про державну службу»з дня виникнення права на її отримання суд виходить з наступного.

Згідно ст..37 Закону України «Про державну службу»,  на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно ч.5 ст.31 Закону України «Про державну службу», при досягненні пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному службовцю.

Аналіз вказаних вимог Закону дає змогу дійти висновку про те, що державний службовець, який перебуває у відставці має право на отримання пенсії державного службовця в порядку, що визначений ст.37 даного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, на момент досягнення пенсійного віку він не працював на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, був приватним підприємцем, а тому вимоги ст.37 Закону  «Про державну службу»в частині необхідності наявності 10 річного стажу державної служби не може бути застосовано до даних правовідносин. 20-річного стажу державної служби позивач не має, про що вказано вище.

Тому позивач не має право на одержання пенсії державного службовця, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком у відповідності з вимогами Закону України «Про державну службу», задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з підстав, що зазначені вище.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про державну службу», "Про наукову і науково-технічну діяльність", Порядком обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283, ст.ст. 9, 11, 90, 94, 99, 159, 160-163, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду в Оболонському районі м.Києва в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про державну службу».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                             А.М.Майбоженко