Справа № 22-ц-121/2011    Головуючий у I інстанції – Деркач О.Г.

Категорія – цивільна    Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.,

суддів:Демченко Л.М., Лазоренка М.І.,

при секретарі:Пільгуй Н.В.,

за участю:представника позивача Карпуся С.В., відповідачів

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 жовтня 2010 року, яким позов ПАТ „УкрСиббанк” задоволено, стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 317 239 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним, в прийнятті якого судом було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховані норми закону, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, ч.1 ст.524 ЦК України передбачено, що зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. В порушення зазначених вимог закону, кредит банком був виданий в іноземній валюті. Також, судом проігноровані норми Законів України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про банки та банківську діяльність”, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якими встановлено, що валютні операції проводяться банками на підставі генеральної або відповідної індивідуальної ліцензій, виданих Національним банком України. Не звернув уваги суд на те, що позивач при укладенні договору кредиту грубо порушив права та законні інтереси апелянта, оскільки в договорі не були обумовлені такі умови, які б містили порядок припинення договору, змін та розірвання, як цього вимагає Закон „Про захист прав споживачів”. Також банком порушено її права як споживача на інформацію, оскільки працівники банку запевняли її, що кредит в іноземній валюті для неї є найбільш вигідним, а тепер виконання умов договору позбавляє її того, на що вона розраховувала при його укладенні – отримання вигідного кредиту. Не попередив позивач її і про те, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість), явно не будуть задовольняти її інтереси, і, що вартість кредиту істотно зросте, ніж очікувалось під час укладення договору. З посиланням на ст.15, 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів” вважає, що є достатні підстави для визнання кредитного договору недійсним, оскільки умови кредитного договору є несправедливими, недобросовісними, правочин вчинений з використанням нечесної підприємницької практики.

У судовому засіданні відповідачі підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.

Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПАТ „УкрСиббанк” і ОСОБА_6 01.10.2008 року був укладений кредитний договір строком до 30.09.2015 року на суму 39 500 доларів США зі сплатою 16 % річних. Також, договором були визначені розмір відсотків, умови відповідальності за порушення зобов”язань.

В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором, банк 01.10.2008 року уклав договір поруки з ОСОБА_7, яка згідно цього договору та положень ст. 554 ЦК України взяла на себе зобов”язання по  виконанню умов кредитного договору ОСОБА_6

Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 порушила умови кредитного договору, оскільки не виконувала своїх зобов”язань по поверненню кредитних коштів та відсотків у встановлені строки, в зв”язку з чим  станом на 16.03.2010 року заборгувала позивачу 317 239 грн. 26 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу та проценти, розмір яких встановлений договором.

ОСОБА_7, яка виступила поручителем за договором поруки, як і основний боржник, також повинна відповідати за невиконання боржником зобов”язань в солідарному порядку.

З огляду на зазначене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ПАТ „УкрСиббанк”, стягнувши на його користь з боржника та поручителя в солідарному порядку суму заборгованості по невиплаченим кредитним коштам та відсотки за користування ними.

Посилання апелянта на те, що при підписанні кредитного договору позивач порушив його права, оскільки він укладений в іноземній валюті в порушення вимог ст.ст.227, 524, 533, 548, 1054 ЦК України, Закону України „Про Національний банк України”, Закону України „Про банки та банківську діяльність”, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку не оскаржувався, питання про його розірвання не ставилось.        

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно відмовив їй у прийнятті зустрічного позову, не є підставою для скасування законного по суті рішення, оскільки відповідачка подала зустрічний позов після початку розгляду справи судом по суті, а не в строк, встановлений ст. 31 ЦПК України, а тому суд першої інстанції вірно відмовив їй у прийнятті зустрічного позову.

          В зв”язку з цим та у відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України не можуть бути задоволені вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 про задоволення її зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, про зобов”язання позивача прийняти сплачені кошти в доларах США в рахунок погашення заборгованості, перерахувавши їх за курсом 5,05 грн., надавши їй можливість погасити заборгованість з розстрочкою платежів до 30 вересня 2015 року.

        Доводи апелянта щодо порушення судом норм Закону України „Про захист прав споживачів” також не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки застосування даного закону до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедури укладення договору, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Таким чином апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для його скасування, воно підлягає залишенню без змін.       

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

       Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 жовтня 2010 року залишити без зміни.

       Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: