Справа № 22-ц-423/2011    Головуючий у I інстанції – Ковалюх В.М.

Категорія – цивільна    Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.,

суддів:Квача М.О., Лазоренка М.І.,

при секретарі:Пільгуй Н.В.,

за участю:ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Бахмацького районного суду від 27 грудня 2010 року по справі за заявою старшого державного виконавця відділу ДВС Бахмацького РУЮ про примусове входження в житлове приміщення,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Бахмацького районного суду від 27 грудня 2010 року дозволено примусове входження державного виконавця Державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції в житлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, з залученням працівників міліції та комунальних підприємств для примусового відчинення дверей.         

       В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити заявнику в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм закону. Зазначає, що дійсно, в листопаді 2010 року до неї прийшов державний виконавець, який повідомив про те, що збирається провести опис її майна, але, при цьому, він не ознайомив її з матеріалами виконавчого провадження. До того моменту, ОСОБА_6 навіть не отримала копії постанови про відкриття виконавчого провадження. 01.12.2010 року вона зверталась до Бахмацького ВДВС з листом, в якому зазначала, що не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження та просила поновити їй строк для добровільного виконання рішення. На цю вимогу їй був наданий строк для добровільного виконання до 10.12.2010 року, але даний лист вона отримала лише 27.12.2010 року, а отже, її право на добровільне виконання було порушено. На думку апелянта, суд повинен був врахувати вимоги Закону України „Про виконавче провадження”, якими передбачено, що державний виконавець не має права розпочати виконавчі дії не пересвідчившись, що боржник повідомлений про його відкриття, та розглянувши його заяву відмовити йому в її задоволенні.  

         Вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

         Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

         Судом встановлено, що боржник ОСОБА_6 ухиляється від виконання судового рішення і має не погашену заборгованість в сумі 72 463 грн. 34 коп., яка була стягнута рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 03.09.2010 року солідарно з неї та ОСОБА_7.

Під час виконання рішень у примусовому порядку, державний виконавець відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження”, з метою перевірки майнового стану боржника, виходив за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_1, але останньою доступу до житлового будинку надано не було. Зазначене підтверджується актом державного виконавця від 19.11.2010 року (а.с. 119). Також вбачається, що ОСОБА_6 01.12.2010 року зверталась до відділу ДВС Бахмацького РУЮ з заявою про поновлення строку для добровільного виконання рішення суду, в зв”язку з не ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження, і державним виконавцем 06.12.2010 року була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій до 10.12.2010 року (а.с. 131).

          Враховуючи, що після повторного надання державним виконавцем строку, боржник не скористалась своїм правом на добровільне виконання рішення суду, державний виконавець був змушений, відповідно до вимог закону України „Про виконавче провадження” виконувати рішення в примусовому порядку, а отже звернувся до суду з заявою про надання дозволу про примусове входження до житлового приміщення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку,

що державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Доводи ОСОБА_6 про те, що вона не мала можливості добровільно виконати рішення суду через те, що постанову про відкладення виконавчого провадження отримала лише 27.12.2010 року, а строк був наданий до 10.12.2010 року, до уваги апеляційним судом не можуть бути взяті, оскільки апелянтом не надано доказів, коли саме вона отримала копію цієї постанови, та, що цим порушено її права.

         Судом 1 інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, питання вирішено у відповідності до вимог ст.376 ЦПК України, а тому  підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

          Ухвалу Бахмацького районного суду від 27 грудня 2010 року залишити без зміни.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: