ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.07 Справа № 20/510д/07
Суддя Гандюкова Л.П.
м. Запоріжжя
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМІРІС ЛТД”, м.Запоріжжя
до: Закритого акціонерного товариства “РЕСМА”, м.Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м.Запоріжжя
про визнання договору оренди нежитлового приміщення дійсним,
За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “РЕСМА”, м.Запоріжжя
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМІРІС ЛТД”, м.Запоріжжя
про визнання договору оренди нежитлового приміщення таким, що не набрав чинності
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” –Ткаченко Д.С. (довіреність №б/н від 20.08.2007р.);
Грицюк Я.В. (директор)
Від ЗАТ “РЕСМА” –Кузнєцов А.О. (довіреність ВЕР№319958 від 12.06.2007р.);
Від ОП ЗМБТІ – не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р., укладеного між ЗАТ “РЕСМА” та ТОВ “ТОМІРІС ЛТД”.
Ухвалою господарського суду від 27.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/510д/07, судове засідання призначено на 23.10.2007р.
Ухвалою суду від 23.10.2007р. в порядку ст.60 ГПК України для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ЗАТ “РЕСМА” до ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” про визнання договору оренди нежитлового приміщення 14.12.2005р. таким, що не набрав чинності, цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом –ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, розгляд справи відкладено на 19.11.2007р. Ухвалою в.о. голови господарського суду в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць –до 23.11.2007р. У судовому засіданні 19.11.2007р. оголошено перерву до 22.11.2007р.
У судовому засіданні 22.11.2007р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач за первісним позовом підтримує позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані наступним. Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.12.2005р. до договору оренди нежитлового приміщення 14.12.2005р. відповідач ЗАТ “РЕСМА” зобов’язався протягом 30 днів з моменту укладання договору забезпечити його нотаріальне посвідчення. Однак свого обов’язку щодо нотаріального посвідчення договору ЗАТ “РЕСМА” в обумовлений термін не виконало та продовжує ухилятися від виконання цього зобов’язання до теперішнього часу. Згідно з актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін, 28.12.2005р. відповідач передав позивачу приміщення, тобто сторони фактично виконали свої обов’язки щодо передачі об’єкта оренди. Крім того, на виконання умов договору позивач продовжує сплачувати визначену договором орендну плату та інші передбачені договором платежі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Факт виконання умов договору підтверджується також актами приймання робіт (надання послуг), підписаними представниками сторін. На неодноразові письмові звернення ТОВ “Томіріс Лдт” до ЗАТ “РЕСМА” про необхідність нотаріального посвідчення договору, останнє повідомляло про відсутність грошових коштів та запевняло при першій можливості виконати своє зобов’язання та посвідчити договір. На підставі ст.ст.209, 220, 793 ЦК України позивач за первісним позовом просить позов задовольнити, визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р., укладений між ЗАТ “РЕСМА” та ТОВ “ТОМІРІС ЛТД”.
Відповідач за первісним позовом позов не визнає на наступних підставах. В договорі оренди від 14.12.2005р. відсутні будь-які посилання на зобов’язання з нотаріального посвідчення договору. Такі умови взагалі не вносяться до договорів оренди, оскільки зазначена вимога до письмової нотаріальної форми договору передбачена Цивільним кодексом України. Додаткова угода №1 від 15.12.2006р. до договору оренди від 14.12.2005р. не існує, оскільки з боку ЗАТ “РЕСМА” не підписувалась, хоч і містить печатку ЗАТ “РЕСМА”, та, відповідно, ЗАТ “РЕСМА” не направляло листів про зобов’язання виконати обов’язок щодо нотаріального посвідчення договору, оскільки йому взагалі не було відомо про існування такого обов’язку. Крім того, сторони по договору не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Так, не визначено, яке саме приміщення орендується, яке обладнання, що знаходиться в даному приміщенні, також використовується орендарем. Також згідно з ст.ст.796, 797, ГК України одночасно з передачею в оренду приміщення орендатору також передається право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, плата за користування землею включається до орендної плати.
Третя особа у судове засідання не з’явилася, однак надала інформацію, згідно з якою інвентарна справа на об’єкти нерухомості за адресою: вул..Скворцова,245, у м.Запоріжжя витребувана співробітниками ПМ ДПІ Орджонікідзевського району м.Запоріжжя на підставі постанови про проведення виїмки від 11.05.2007р. слідчого прокуратури Заводського району м.Запоріжжя.
Позивач за зустрічним позовом –ЗАТ “РЕСМА” просить визнати договір оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р., що підписаний від імені ЗАТ “РЕСМА” та ТОВ “Томіріс-Лтд”, таким, що не набрав чинності.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.203, 207, 208, 210, 794, 793 ЦК України, ст.ст. 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” та мотивовані наступним. 28.10.2006р. загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про припинення ЗАТ “РЕСМА” шляхом реорганізації та обрано ліквідатором Климаченка С.С. Після проведення дій з виявлення майна ЗАТ “РЕСМА” було виявлено порушення щодо непосвідчення в нотаріальному порядку договорів оренди, про що було повідомлено ТОВ “Томіріс Лтд”. Згідно з ст.220 ЦК України договір оренди, не посвідчений в нотаріальному порядку, є нікчемним (без звернення до суду). З метою визнання договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р. дійсним в судовому порядку та підтвердження факту ухилення ЗАТ “Ресма” від нотаріального посвідчення договору ТОВ “Томіріс Лтд” було виготовлено додаткову угоду №1 від 15.12.2006р., згідно з якою орендодавець бере на себе зобов’язання забезпечити нотаріальне посвідчення договору оренди від 14.12.005р., а також листування між сторонами щодо цього питання. Договір оренди нежитлового приміщення підписано 14.12.2005р. з боку ТОВ “Томіріс Лтд” директором Грицюком Я.В. Відповідно до витягів з ЄДРПОУ стосовно ТОВ “Томіріс Лтд”, що надані державним реєстратором, до ЄДРПОУ запис про призначення Грицюка Я.В. директором внесено лише у 2007 році, тобто договір оренди у 2005 році з боку ТОВ “Томіріс Лтд” підписано не уповноваженою особою, який на той час не був директором, як зазначено в договорі. Згідно з ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації. Договір оренди від 14.12.2005р. не було зареєстровано у встановленому порядку –органами бюро технічної інвентаризації, для реєстрації цієї угоди необхідно виконання нотаріального посвідчення такого договору. Отже, навіть у разі встановлення факту ухилення від нотаріального посвідчення договору, правочин, в силу ст.210 ЦК України є не вчиненим до моменту його державної реєстрації.
Відповідач за зустрічним позовом –ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” позов не визнав та пояснив, зокрема, що ст.16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав і інтересів як визнання договору таким, що не набрав чинності. На сьогоднішній день порядок реєстрації договорів оренди органами БТІ діючим законодавством не встановлено. Таку державну реєстрацію виконують нотаріуси, реєструючи договори оренди в державному реєстрі право чинів після їх нотаріального посвідчення. Грицюк Я.В. був на час укладення договору директором на підставі рішення загальних зборів засновників, підписував та подавав до податкових та інших контролюючих органів звіти та іншу документацію, розпоряджався майном та коштами, фактично виконував обов’язки та користувався правами директора ТОВ “ТОМІРІС ЛТД”.
Представником ЗАТ “РЕСМА” надавалися клопотання про призначення судової експертизи з питання часу виготовлення додаткової угоди №1 від 15.12.2006р. до договору оренди та співпадання часу здійснення відтиску печатки та підпису осіб, що його підписали; послідовності надрукування тексту документу по здійснення відтиску печатки, а також з метою забезпечення доказів по зустрічному позову клопотання про витребування у прокуратури міста Запоріжжя матеріалів перевірок, проведених по скаргам колишнього голови спостережної ради ЗАТ “РЕСМА” Грицюка Я.В.; у державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ЗАТ “ТОМІРІС ЛТД” та ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” на момент підписання договору оренди від 14.12.2005р. та на момент укладення додаткової угоди №1 від 15.12.2006р.
Представником позивача за первісним позовом –ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі №20/510д/07 до вирішення по суті Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя цивільної справи №2-336/2007р., в рамках якої ЗАТ “РЕСМА” та його акціонери просять визнати повністю недійсними збори акціонерів від 28.10.2006р., на яких ліквідатором призначено Климаченко С.С. та, навпаки, визнати дійсними збори акціонерів від 28.10.2006р., на яких головою правління було призначено Костенко І.М.
Зазначені клопотання, за виключенням клопотання про призначення судової експертизи, судом розглянуті та відхилені, про що викладено в ухвалі суду від 23.10.2007р. У судовому засіданні 22.11.2007р. представник ЗАТ “РЕСМА” звернувся із заявою не розглядати клопотання про призначення експертизи, у зв’язку з цим суд клопотання по суті не розглядав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
14.12.2005р. між Закритим акціонерним товариством “РЕСМА” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОМІРІС ЛТД” було підписано договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 договору орендодавець здає, а орендар орендує, отримуючи у користування нежитлове приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул.Скворцова, 245, для організації виробничої бази для послідуючої виробничої діяльності.
Відповідно до п.2.1 орендодавець прийняв на себе обов’язок передати по акту приймання-передачі наступні приміщення: приміщення у виробничому корпусі, обладнане двома кранбалками, та інженерними комунікаціями; водопостачання, опалення, вентиляції та система енергозабезпечення –654 м2 , побутові приміщення –35 м2, складські приміщення –256 м2, відкриті площадки – 500 м2, адміністративні приміщення –100 м2. В акті приймання-передачі вказується технічний стан приміщення та інженерного обладнання на момент здачі в оренду.
Главою 4 договору сторонами обумовлено порядок розрахунків. Згідно з п.4.1 договірна ціна оренди приміщень –чотири тисячі двісті грн. у т.ч. ПДВ –20%. Орендна плата оплачується орендарем щомісячно на підставі виставлених рахунків на протязі 5 банківських днів (п.4.2).
Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договір вступає в силу з 01 січня 2006 року та укладений строком на 5 років з послідуючим автоматичним продовженням на наступний календарний строк, якщо жодна із сторін не повідомить у письмовій формі про намір припинити сумісну діяльність по договору в строк не менш ніж за шість місяців до дати закінчення дії договору.
Главами 2, 3, 5, 7, 8 договору також встановлені права, обов’язки сторін, та відповідальність сторін, порядок розірвання договору, інші умови.
28.12.2005р. за актом приймання-передачі ЗАТ “РЕСМА” передало, а представником ТОВ “ТОМІРІС ЛДТ” прийняті наступні приміщення: приміщення у виробничому корпусі, обладнане двома кранбалками, та інженерними комунікаціями; водопостачання, опалення, вентиляції та система енергозабезпечення –654 м2, побутові приміщення –35 м2, складські приміщення –256 м2, відкриті площадки – 500 м2, адміністративні приміщення –100 м2.
Також суду надана додаткова угода №1 від 15.12.2006р. до договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р., якою доповнено главу 2 “Зобов’язання орендодавця” пунктом 2.8 наступного змісту: “За свій рахунок забезпечити нотаріальне посвідчення договору протягом 30 днів з моменту його укладення”. Інші умови договору залишено без змін.
ТОВ “ТОМІРІС ЛТД” просить визнати дійсним договір оренди від 14.12.2005р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 209, 220, 793 ЦК України.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом встановлені конкретні випадки, коли суд може визнати дійсним правочин. Так, Цивільним кодексом України встановлені випадки, коли дійсним може бути визнаний нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України). Зокрема, у разі спору може бути визнаний судом дійсним правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, нотаріального посвідчення (ст.ст.218, 219,220 ЦК України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов’язання та підстав його виникнення встановлені ст.ст.173,174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.
Тобто, договір визнається неукладеним тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних умов. Такий висновок прямо передбачено в п. 8 ст.181 ГК України, а саме: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Специфіка договору оренди, який вказаний у підставі позову, виключає одночасність укладення та виконання угоди, фактично унеможливлює усну форму і свідчить про відсутність самої угоди.
Предметом первісних позовних вимог є визнання дійсним договору оренди не житлового приміщення.
Приписами ч. 1 ст. 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.
Оцінивши представлені сторонами докази, пояснення представників у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Зокрема, договір не містить визначення індивідуальних ознак майна (нежилого приміщення), що передається в оренду.
Згідно з умовами договору оренди нежилого приміщення від 14.12.2005р., об’єктом оренди є нежитлове приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул.Скворцова, 245. Згідно з актом приймання–передачі в оренду передане майно, зазначене в п.2.1 договору: приміщення у виробничому корпусі, обладнане двома кранбалками, та інженерними комунікаціями; водопостачання, опалення, вентиляції та система енергозабезпечення –654 м2, побутові приміщення –35 м2, складські приміщення –256 м2, відкриті площадки – 500 м2, адміністративні приміщення –100 м2. Будь-яких інших індивідуальних ознак нежилого приміщення в договорі та акті-приймання-передачі не визначено, додатків до договору щодо визначення індивідуальних ознак майна (зокрема, викопіровки, схеми, літери, номера) немає. У судовому засіданні представники, зокрема, пояснили, що у адміністративній будівлі орендується декілька кімнат. Крім того, договір оренди нежилого приміщення від 14.12.2005р. не містить вартості майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, умови повернення або викупу орендованого майна.
Таким чином, слід визнати, що сторонами при підписанні договору оренди нежитлового приміщення, який позивач за первісним позовом просить визнати дійсним у зв’язку з тим, що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, не досягнуто згоди по таких істотних умовах, передбачених законом для договорів оренди, як об'єкт оренди (склад та вартість майна), порядок використання амортизаційних відрахувань, умови повернення або викупу орендованого майна. Внаслідок чого, відповідно до ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України даний договір є неукладеним, таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобов’язань.
Ствердження позивача, що умови договору сторонами фактично виконані: відповідач передав приміщення за актом приймання-передачі, позивач прийняв зазначене приміщення в оренду та сплачував орендну плату та інші платежі, і ці дії є визнанням чинності договору - не впливає на висновки суду, оскільки згідно з ч.8 ст. 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.220 ЦК України, на яку посилається позивач за первісним позовом, передбачено, що суд може визнати договір дійсним якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Враховуючи вищевикладені обставини, у задоволенні первісних позовних вимог відмовляється. Посилання позивача на інші норми права, документи, у тому числі додаткову угоду №1 від 15.12.2006р., не спростовують висновків суду.
Предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2005р. таким, що не набрав чинності.
Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.
Наведені позивачем обґрунтування зустрічного позову з посиланням на норми права (ст.ст.203, 207, 208, 210, 794, 793 ЦК України, ст.ст. 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”) та письмові докази не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки заявлені позивачем вимоги про визнання договору таким, що не набрав чинності є за своєю суттю вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі.
Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачена.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, якщо таке порушення має місце. Зазначені позивачем норми права, письмові документи можуть бути доказами при вирішенні між сторонами спору, та не спростовують висновки суду, наведені вище.
На підставі викладеного, зустрічні позовні вимоги по даному предмету задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст.49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
2. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л. П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 23.11. 2007 р.