Номер провадження: 22-ц/813/5011/24

Справа № 504/1704/22

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач -   ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року у складі судді Барвенко В.К.,

встановив:

У липні 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог (Том І: а.с. 240-241) просив суд в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію частини вартості автомобіля BMW X3 (колір чорний, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 куб.см., VIN НОМЕР_1 ) в розмірі 426210,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 09 листопада 2019 року між ним та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, який в подальшому рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 березня 2022 року було розірвано. За час шлюбу подружжям набуто автомобіль BMW X3, 2016 року випуску, двигун 1997 куб.см., VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , який оформлено на відповідачку. З 23 серпня 2021 року сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, фактично шлюбні відносини не підтримують. 25 вересня 2021 року відповідачка перереєструвала вищевказаний автомобіль на свого батька – ОСОБА_4 . Позивач стверджує, що жодних погоджень на відчуження набутого подружжям майна він відповідачці не надавав, тому просить суд стягнути з відповідачки половину дійсної (ринкової) вартості аналогічного за своїми характеристиками автомобіля.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду,  ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що придбання та відчуження вказаного майна відбулося сім`єю у період шлюбу, та більше ніж за 7 місяців до його розірвання судом. Зазначає, що ні рішенням суду, ні будь якими належними та допустимими доказами у справі не встановлено, та не доведено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені на момент продажу вказаного автомобіля. Вважає, що оскільки позивач не довів часу припинення фактичних шлюбних відносин то спірний автомобіль, набутий та відчужений у період шлюбу, відповідно до презумції правозгідності шлюбу, не підлягає поділу, а відповідно у відповідачки не виникає боргових зобов`язань зі сплати позивачу половини його вартості. Крім того, позивач не довів, що кошти отримані сім`єю від продажу спільно набутого майна були витрачені без його згоди відповідачкою особисто, або були витрачені не на сімейні спільні цілі. Фактично оскаржуваним рішенням, суд поділив спільно набуте майно, яке вибуло із володіння сім`ї, за довго до розірвання шлюбу, або навіть до того як позивач звернувся до суду із позовом про необхідність його розірвання.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 12.09.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися: представник скаржниці ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та його представник– ОСОБА_6 .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.        

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.11.2019 року, який рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.03.2022 року було розірвано. 

27.10.2020 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу у ТСЦ 5141 було зареєстровано автомобіль BMW X3, 2016 року випуску, двигун 1997 куб.см., VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак НОМЕР_2 .

25.09.2021 року автомобіль BMW X3, 2016 року випуску, двигун 1997 куб.см., VIN НОМЕР_1 перереєстрований на іншого власника за договором, укладеним в ТСЦ.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що оскільки автомобіль BMW X3, 2016 року випуску придбаний за час зареєстрованого шлюбу, тому він є предметом спільної сумісної власності подружжя, і відповідач не спростував належними та допустимими доказами цю презумпцію.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України.

Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не надала суду будь-яких доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності майна набутого у шлюбі.

Встановивши, що ОСОБА_2 відчужила спірний автомобіль, який є спільною власністю подружжя без згоди позивача (чоловіка) та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім`ї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про компенсацію позивачу 1/2 вартості проданого відповідачем автомобіля, з врахуванням висновку експерта Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2023 року.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що придбання та відчуження спірного автомобіля відбулося сім`єю у період шлюбу та більше ніж за 7 місяців до його розірвання судом. Зазначає, що ні рішенням суду, ні будь якими належними та допустимими доказами у справі не встановлено, та не доведено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені на момент продажу вказаного автомобіля, у зв`язку із чим позивач не довів часу припинення фактичних шлюбних відносин, а тому спірний автомобіль, відповідно до презумції правозгідності шлюбу, не підлягає поділу.

Проте вказані доводи скаржниці є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останні містять докази на підтвердження того, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені в серпні 2021 року. Так, на а.с. 32 (Том І) міститься Акт від 16.08.2022, яким підтверджується той факт, що з 23.08.2021 ОСОБА_1 мешкав окремо від своєї дружини в зовсім іншому населеному пункті, а саме в м. Вінниця.

При цьому, ОСОБА_2 жодним чином не спростовує викладені в Акті обставини, а також не підтверджує належними доказами свою позицію, що начебто на час продажу автомобіля, сторони проживали однією сім`єю та мали шлюбні відносини.

Окрім того, питання фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами було предметом перевірки з боку Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/4057/21, за наслідком чого встановлено істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема фактично шлюбні відносини подружжя припинилися в серпні 2021 року. Відповідачка , в свою чергу, визнала позов про розірвання шлюбу, погодившись із обставинами, зазначеними в рішенні суду (Том І: а.с. 7, 7 зворот).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, факт припинення шлюбних відносин є доведеним, що тягне за собою появу у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 боргових зобов`язань зі сплати половини вартості відчуженого автомобіля.

Щодо посилання скаржниці на закріплений у ст. 37 СК України, принцип правозгідності шлюбу, то цей принцип закріплює те, що шлюб є чинним крім випадків, коли він є недійсним в силу закону або визнаний таким в судовому порядку.

Так, згідно із ст. 37 СК України, шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не ставив під сумнів чинність укладеного між ним та відповідачкою ОСОБА_2 шлюбу, проте він зазначив, що з 23.08.2021 вони із відповідачкою припинили вести спільне господарство та проживати однією сім`єю.

Разом з тим, наявність зареєстрованого шлюбу та проживання однією сім`єю являється різними правовими інститутами.

Безпідставними є і посилання ОСОБА_2 про те, що позивач не довів, що кошти отримані сім`єю від продажу спільно набутого майна були витрачені без його згоди відповідачкою особисто, оскільки факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя, що викладено у постанові Верховного суду від 10 червня 2022 року у справі №544/856/20.

Слід зазначити, що звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою, ОСОБА_2 подала клопотання про витребування доказів, однак під час слухання справи у суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_2 вказане клопотання не підтримав.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.03.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2024

Головуючий                                                         Є.С. Сєвєрова

Судді:                                                 Л.М. Вадовська

О.С. Комлева