Номер провадження: 22-ц/813/5351/24

Справа № 947/10163/24

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого                 Сегеди С.М.,

суддів:                 Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

               за участю:

               секретаря Козлової В.А.,

               представника АТ «ДЕІБУ» адвоката Западнюка М.А.,

               представника ОСОБА_1 – адвоката Рибака А.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції, у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» - Западнюка Максима Анатолійовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 року, постановлену під головуванням судді Бескровного Я.В., про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Тетяна Герасимівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

     встановив:

22.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний експертно-імпортний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. №160 від 25.03.2021 про звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 57,2 кв.м., загальною площею 96,4 кв.м., реєстраційний номер 540090751101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , на користь АТ «Державний експертно-імпортний банк України» для погашення загальної суми заборгованості 29 133 769,66 грн., за виконавчим провадженням №66566791, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В.

Заява була обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено.

Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. №160 від 25.03.2021 року про звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 , яка в цілому складується з трьох житлових кімнат, житловою площею 57,2 кв.м., загальною площею 96,4 кв.м., реєстраційний номер 540090751101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , на користь АТ «Державний експертно-імпортний банк України» для погашення загальної суми заборгованості 29 133 769,66 грн., за виконавчим провадженням №66566791, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. (а.с.30-32).

В апеляційній скарзі АТ «Державний експертно-імпортний банк України» ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.33-38).

       Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за участю представника АТ «ДЕІБУ» адвоката Западнюка М.А., представника ОСОБА_1 – адвоката Рибака А.В., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.82-89).Зі слів представника АТ «ДЕІБУ» адвоката Западнюка М.А., які були підтримані і представником ОСОБА_1 – адвокатом Рибаком А.В., Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. померла.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України   забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 2, п. 4, п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

При цьому суд обгрунтовано вказав, що у відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, оскільки предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. №160 від 25.03.2021 про звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 .

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що примусове виконання виконавчого напису, шляхом стягнення арештованого майна боржника ОСОБА_1 , є неможливим, та як у спірній квартирі проживають неповнолітні діти, є необґрунтованими, з огляду на зміст позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» - Западнюка Максима Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 

Повне судове рішення складено 20.09.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду:                С.М. Сегеда

       О.С. Комлева

               Є.С. Сєвєрова