Справа № 2-а-13/11  

Тарутинський районний суд Одеської області

            П О С Т А Н О В А

                           І М Е Н Е М                                        У К Р А Ї Н И

        10 січня 2011 року  Суддя Тарутинського районного суду Одеської області   Кравець Ю.  І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області        про  поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання УПФ в Тарутинському районі Одеської області нарахувати та виплатити на мою користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009рр.  в сумі 5197 гривень 50 копійок ,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Тарутинському районі Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання УПФ в Тарутинському районі Одеської області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009рр.  в сумі 5197 гривень 50 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення йому спочатку взагалі не виплачувалось, а згодом почало виплачуватися у значно меншому розмірі.

Позивачка звернулась з відповідною заявою до відповідача, у якій просила перерахувати і виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни. Відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відмовив у задоволенні прохань, викладених у її заяві.

          Вважаючи зазначену відмову такою, що порушує її права, позивачка просить суд задовольнити позов.

          В письмовому запереченні, відповідач просить суд позов не задовольняти, оскільки вимоги позивачки є незаконними та необґрунтованими.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

          Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюються шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулась до суду 21 грудня 2010 року після того як у серпні 2010 року дізнався про своє право на отримання підвищення у 30% мінімальної пенсії за віком, після чого УПФ України в Тарутинському районі листом від 13 грудня 2010 року відмовило їй у виплаті доплати до пенсії. Таким чином, позивачка  дізналась про порушення її права тільки після отримання листа Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі та звернулась до суду не порушивши процесуальний строк, а тому  суд вважає за необхідне, поновити позивачці строк для звернення до суду.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.

          Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004, яка набрала чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивачка перебуває на обліку в УПФ України в Тарутинському районі Одеської області і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України в Тарутинському районі Одеської області є належним відповідачем у даній справі.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок і виплату різниці недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Відповідачем 13 грудня 2010 року була надана відповідь, якою у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

          При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року дітям війни, пенсії або довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   Закон набрав чинності з 01.01.2006 року.  

Проте у 2006 року доплати до пенсії запроваджені не були. Закони  України « Про Державний бюджет на 2006 рік»  від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до  Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»  від 19.01.2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року

          Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або  щомісячне   довічне  грошове  утримання   чи   державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

          Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007р., у 2008 році – з 22.05.2008р.. Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік – з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

          З 22.05.2008 діє Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18.11.2004, що набрала чинності з 01.01.2006), тому у 2009 році позивач має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Відповідач, здійснюючи нарахування соціальних виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4 ст. 9 КАС України, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Київа від 15.06.2009 р. пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконними.

Зважаючи на те, що за основу нарахування підвищення до пенсії береться мінімальна пенсія за віком, суд звертає увагу на те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Однак наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дитині війни.

          Розмір мінімальної пенсії за віком,  що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

          Крім того, суд прийшов до висновку, що адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, оскільки  ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень – УПФ України в Тарутинському районі Одеської області.

          Згідно до вимог статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може змінити чи уточнити формулювання обраного позивачем способу захисту порушених прав, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог та винести постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених Кодексом адміністративного судочинства України повноважень.

          Згідно частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання не чинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача –суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

          У зв’язку з викладеним, суд не може зобов’язати УПФ України в Тарутинському районі Одеської області нарахувати та виплатити конкретну суму невиплаченої соціальної допомоги, як просить позивачка у позовних вимогах.

          Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцію України, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.  9-11, 69-71, 86, 158-162, 183-2, 254 КАС України, суд, –

                               П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області  неправомірними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням сум, виплачених у ці періоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

          Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду  протягом десяти  днів з дня отримання її копії.

   Суддя:                                                                                    Ю.  І.  Кравець