Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого –Іващука В.Я.,
суддів: Баглика С.П., Полюховича О.І.
за участю прокурора Іванціва М.Р
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського районного суду від 22 вересня 2010 року
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, інвалід другої групи, не судимий,
- засуджений за ч.1 ст.122 КК України на два роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання та встановлено іспитовий строк на два роки.
На засудженого покладено обов’зки передбачені п.п.2,3 ст.76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1 15 травня 2010 року приблизно о 8 год. 20 хв. перебуваючи на земельній ділянці по АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_3, який виник на грунті особистих неприязних відносин, навмисно наніс один удар милицею по лівій руці потерпілої, внаслідок чого заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розгляд здоров’я.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор вважає, що вирок суду необхідно скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону, оскільки суд призначив засудженому, який є інвалідом другої групи, покарання у виді обмеження волі, що заборонено законом. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі. Застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на два роки з покладенням обов’язків передбачених ст.76 КК України;
- засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Покликається на те, що у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зокрема, судом: не усунено суперечності між показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одного боку та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_6 - з іншого; не вз’ято до уваги стан його здоров’я, а саме те, що він фізично не міг замахнутися милицею на потерпілу, оскільки у зв’язку з травмою обох ніг не міг хоча б стояти з однією милицею, не кажучи вже про те, щоб замахнутися і нанести удар; не встановлено механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій; не враховано того, що він перебував в стані необхідної оборони при захисні свої земельної ділянки яку намагалися кіньми переїхати подружжя ОСОБА_3. Просить постановити стосовно нього виправдувальний вирок.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника в яких вони просили вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування для з’ясування всіх наведених у апеляції обставин, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, судом першої інстанції, дослідивши доводи викладені в апеляціях, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте зазначених вимог закону судом дотримано не було.
Згідно із ст. 367 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи в апеляційному порядку, серед інших, є:
- однобічність або неповнота судового слідства;
- невідповідність висновків суду викладених у вироку , фактичним обставинам справи;
- неправильне застосування кримінального закону.
Як вбачається з показань потерпілої, даних нею у суді першої інстанції, засуджений вдарив її у той момент, коли вона штовхала його обома руками у груди (а.с.148). Свідок ОСОБА_6 під час досудового слідства зазначав, що спочатку засуджений вдарив потерпілу, а потім вона вихопила милицю в і вдарила нею ОСОБА_1, а в суді показав, що не бачив внаслідок чого потерпілий впав на землю.
Згідно показань свідка ОСОБА_7, ОСОБА_1 не бив потерпілу, а навпаки вона, почувши його заборону через ділянку, підбігла до засудженого і штовхнула обома руками в груди, внаслідок чого він впав.
Тобто, судом в супереч вимогам ст.334 КПК України не було наведено мотивів чому він вз’яв до ували показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 те не вз’яв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Не грунтується на законі відмова суду оголосити показання потерпілої дані нею під час досудового слідства, коли вони не узгоджуються з її показаннями даними на судовому слідстві.
Крім того, згідно висновку експерта у потерпілої виявлено перелом 4 п’ясної кістки. Спричинена потерпілій травма могла виникнути від однієї травмуючої дії тупим предметом. Проте, на звороті ліктьової частини руки потерпілої виявлено ще й крововилив. Відтак, судом не з’ясовано яка травма була заподіяна потерпілій внаслідок нанесення удару засудженим –перелом 4 п’ясної кістки чи крововилив на звороті ліктьової частини руки?
Судом, також, належним чином не перевірено тверджень засудженого стосовно того, що під час даного конфлікту він діяв захищаючи свою власність –земельну ділянку, через яку потерпілі намагалися переїхати кіньми без його дозволу, тобто він вважав що діє в межах необхідної оборони.
Призначаючи вид та міру покарання засудженому у виді обмеження волі, суд визнав пом’якшуючу його вину обставину наявність інвалідності 2 групи. Між тим, згідно ч.3 ст.61 КК України даний вид покарання не застосовується до інвалідів названої групи. Хоча згідно довідки (а.с.90) інвалідність встановлена ОСОБА_1 по 1.06.2010 року. Даних про продовження інвалідності у справі не має.
За таких обставин, вирок суду не може залишатися чинним і підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати наведене і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 22 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 –підписку про невиїзд –залишити без зміни.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В.Я.