Справа № 2-14/11

  р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 лютого 2011 року                                                                                          м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  

          в складі:головуючого одноособово - судді Боярського О.О.                   

             при секретарі Рачицькій І.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  цивільну  справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до  Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2» про  визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської Ради, третя особа Житлово-будівельний кооператив «Дністровець-2»про відмову у видачі ордера на вселення в квартиру.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово були уточнені позовні вимоги, згідно останнього уточненого позову позивач визначив відповідачем Житлово-будівельний кооператив «Дністровець-2»та просив визнати за ним право власності на квартиру, вказуючи, що в 1995 році він вступив у житлово-будівельний кооператив «Дністровець-2»для будівництва та одержання трикімнатної квартири в будинку № 20 по вул. Перемоги в     м. Білгород-Дністровський Одеської області. Згідно з договором, укладеним між сторонами, позивач зобов’язався вносити оплату, а кооператив будувати будинок з виділенням  ОСОБА_1 по закінченню будівництва трикімнатної квартири в листопаді 1995 року. Позивач стверджує, що виконав свої обов’язки по оплаті вступних і пайових внесків у кооператив і йому відповідно до статуту була розподілена квартира. Після цього будинок був прийнятий виконкомом в експлуатацію, однак кооперативом виділена у користування квартира надана не була. У зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач просить винести рішення, яким визнати за ним право власності на трикімнатну квартиру     АДРЕСА_1.

Позивач, представник позивача  у судовому засіданні  уточнені позовні вимоги  підтримали просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2», проти задоволення уточнених позовних вимог не заперечував.

            Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 1995 році позивач вступив у житлово –будівельний кооператив  «Дністровець-2», який був  зареєстрований 15 серпня 1990 року рішенням №947 виконавчого комітету Білгорд-Дністровської міської ради. Статут кооперативу рішенням виконавчого комітету в новій редакції був зареєстрований 28 квітня 2000 року. Згідно з договором, укладеним між позивачем і Головою ЖБК «Дністровець-2», ОСОБА_1 зобов’язався вести оплату, а відповідач будувати будинок з виділенням позивачу по закінченню будівництва трикімнатної квартири в листопаді 1995 року.

В 1995 році позивач оплатив у кооператив чотири внески на загальну суму 585 млн. крб. або в еквіваленті 4245 дол. США. 10.10.1996 року позивачем був оплачений у кооператив 5-ий внесок на суму 500 грн. або в еквіваленті 286 дол. США.

У 1998 році з головою ЖБК «Дністровець-2»позивач склав ще один договір, у якому вказувався номер закріпленої за ним трикімнатної квартири - № 25, розташована в другому під’їзді  на третьому поверсі з лівої сторони (спиною до сходової клітки)в житловому будинку № 20, по вул. Перемога в м. Білгород-Дністровському Одеської області  і її вартість в еквіваленті –4200 дол. США. (а.с. 15) Платіжні зобов’язання за цим договором позивач виконав ще в 1995 році.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №736 від 21 жовтня 2004 року «Про затвердження акта державної комісії про прийняття в експлуатацію шести поверхової квартирної секції житлового будинку під номером 20 ЖБК «Дністровець-2»по вул. Перемога в м. Білгород-Дністровському Одеської області будинок був прийнятий в експлуатацію, однак в порушення договору, укладеного між позивачем та відповідачем, Виконавчий комітет відмовився видати ОСОБА_1 ордер на квартиру АДРЕСА_1.

          Згідно статті 9 Житлового Кодексу України громадянин має право на одержання у встановленому порядку житлового приміщення в будинках житлово-будівельного коопе ративу.

          У відповідності зі статтею 10 Зразкового статуту житлово-будівельного кооперати ву, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 р. № 86 «Про твердження Зразкового статуту житлово-будівельного кооперативу»з наступни ми змінами і доповненнями, громадянин вважається прийнятим у діючий кооператив із дня затвердження виконавчим комітетом міської Ради рішення загальних зборів членів ко оперативу про прийом до кооперативу.

          Відповідно до частини 3 пункту 4 Зразкового статуту житлово-будівельного коопе ративу розподіл квартир між членами кооперативу провадиться перед здачею житлового будинку в експлуатацію.

У відповідності зі статтею 4.7 Статуту кооперативу житлова площа надається членам кооперативу, що виконали свої обов'язки по оплаті вступних і пайових внесків.

               Виконавчі комітети місцевих Рад у відповідності зі статтею 138 Житлового кодексу України  здійснюють контроль за діяльністю кооперативів.

              Права й обов'язки члена кооперативу згідно статті 149 Житлового кодексу України визначаються статутом кооперативу. Статтею 141 Житлового кодексу України особі, прийнятій у житлово-будівельний кооператив рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом місцевої Ради, надається окрема квартира, вселення в яку здійснюється по ордеру, виданому виконавчим комітетом місцевої Ради.

          Так, згідно зі ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином в відповідності з умовами договору та вимогами актів цивільного законодавства. Боржник повинен виконати свої обов’язки, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Якщо в зобов’язанні є строк виконання, воно підлягає виконанню в зазначений строк.

          За змістом ст. 208 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, суд вирішує питання про примусове виконання невиконаного боржником зобов’язання, якщо його предметом є передача у власність або користування індивідуально визначена річ.

          Стаття 620 ЦК України 2004 року питання виконання зобов’язання шляхом передачі боржником кредиту речі, визначеної індивідуальними ознаками відповідно до умов зобов’язання, вирішує аналогічно.

          З урахуванням того, що відповідач, ЖБК «Дністровець-2»визнав, що предметом договору була саме квартира АДРЕСА_1, суд вважає, що вимога позивача про визнання за ним права власності на зазначену квартиру є обгрутнованною.

          Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

          Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

          Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

          Ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Таким чином, зважаючи на те, що позивач на підставі договорів, платіжних документів, довів, що будучи членом ЖБК «Дністровець-2»повністю оплатив вартість трикімнатної квартири й має право на її одержання, що визнає й представник відповідача, ЖБК «Дністровець-2», суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 134, 137,138,141, Житлового кодексу України, ст.ст. 331,526,527,530 ЦК України, ст.ст. 61,174,209, 213,215 ЦПК України,суд -                                                            

                                                            В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2» про визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його  проголошення. Особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: