Справа № 2-40/2011

РІШЕННЯ

іменем України

"08" лютого 2011 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої  судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення

                                                 В С Т А Н О В И В

      В червні 2010 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 в якому зазначив, що він має у власності житловий будинок в АДРЕСА_1.

      Шлюб із відповідачкою був розірваний 13.11.1990 року.

      Відповідачка самовільно вселилась в його будинок, зривала замки на дверях і підпалювала хату, на його  вимоги про   виселення не реагує, він звертався до Петриківського РВ, однак відповідачка проживає у його будинку, користується житловим будинком та комунальними послугами.

      Просить суд усунути перешкоди у користування будинком і зобов’язати ОСОБА_2 виселитись із житлового будинку який знаходиться в АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

     В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, пояснивши, що відповідачка постійно проживає з 1990 року в м. Дніпродзержинську, але приїжджає інколи до його будинку, побила скло у вікнах,  останній раз була 2 місяці назад, особистих речей немає. Звертався в міліцію на дії колишньої дружини.

     Відповідачка  в судове засідання  23.11.2010, 22.12.2010, 11.01. і 8.02.2011  року в суд не з’явився , була належним чином повідомлена про час слухання справи, про свідчить поштове повідомлення ( а.с. 27  )

 Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання  відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити з наступного :

 Судом було  встановлено, що ОСОБА_1 належить з 15.02.2005 року  на праві власності житловий будинок в АДРЕСА_1 ( а.с.6) і земельна ділянка ( а.с.7).

  Шлюб між сторонами був розірваний 13.11.1990 року ( а.с.8).

 Відповідно довідки станом від 12.01.2011 року ОСОБА_2 в АДРЕСА_1  не зареєстрована і на даний час не проживає ( а.с.35  )

           Позивач в суді не заперечував, що відповідачка постійно в його будинку не мешкає, особистих речей не має, останній раз бачив відповідачку в грудні 2010 року.

           Свідок  ОСОБА_3 в суді пояснив, щ він останній раз відповідачку на подвір’ї позивача бачив влітку 2010 року, свідок ОСОБА_4 пояснив, що бачив відповідачку в грудні 2010 року біля будинку ОСОБА_1

           Позивач не надав суду доказів, про те, що відповідачка вселилась в його будинок, постійно там проживає і перешкоджає у користування ним житловим будинком чи земельною ділянкою, користується  комунальними послугами і що що порушується його право власності на майно.

Проживає відповідач у власній квартирі яка розташована  за адресою  АДРЕСА_2 що підтверджується поштовий повідомленням ( а.с.27  ) і не заперечує сам позивач.

Відповідно до ст.3 ЦПК України  кожна сторона має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

         ОСОБА_1  не довів в суді ті обставини, що  його  право власності  порушується у зв’язку із вселенням відповідачки  і тому в  його позовних вимогах необхідно відмовити.

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в позові відмовлено.

       Керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60,88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України,  суд

                                                   В И Р І Ш И В

       В позовних вимогах  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення –відмовити.

       Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів в Апеляційний суд Дніпропетровської області.

Суддя:І. М. Іщенко