АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1016/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.
Суддя-доповідач Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Зазначала, що відповідач являється батьком її сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її утриманні.
Посилаючись на те, що повнолітній син продовжує навчання у вищому навчальному закладі і потребує матеріальної допомоги, просила стягнути аліменти на його утримання у розмірі ј частки від всіх видів заробітку відповідача щомісяця до закінчення сином навчання.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.09.2010 року –з часу звернення до суду із заявою про видачу судового наказу і до 30.06.2014 року –закінчення навчання у вищому навчальному закладі.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційних скаргах про скасування судового рішення і ухвалення нового ОСОБА_3 і ОСОБА_4 посилаються на неповне з’ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що батьки відповідно до вимог ст.199 СКУ зобов’язані утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги до досягнення ним 23 років за умови, що вони в змозі надавати матеріальну допомогу.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував матеріальне становище сторін, їх сімейний стан, фактичні обставини справи, які заслуговують на увагу тощо, і правильно визначив розмір аліментів, а тому доводи сторін про неповне з’ясування судом фактичних обставин справи не заслуговують на увагу.
Доводи апелянтів про те, що суд неправильно визначив початок перебігу строку сплати аліментів, безпідставні. Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. З вимогою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 звернулась до суду 08.09.2010 року (а.с.75-76) Із зазначеного часу у відповідності з ч.1 ст.191 СК України суд присудив стягнення аліментів з відповідача після задоволення його заяви про скасування судового наказу і вирішення спору в позовному провадженні (а.с.77-78).
Посилання відповідача на те, що він не визнавав і ніколи не визнає свого батьківства стосовно сина позивача, яке установлено судовим рішенням, не звільняють його від обов’язку утримувати повнолітнього сина, який потребує матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням до досягнення ним 23-річного віку.
Та обставина, що син сторін навчається в іншому населеному пункті не являється підставою для скасування судового рішення, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, хлопець свого заробітку не має, являється членом сім’ї позивача, з якою зареєстрований за однією адресою, що підтверджується відповідною довідкою житлового органу, фактично знаходиться на утриманні матері, на користь якої і проведено стягнення.
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору.
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: