2-а-203/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.02.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Шпідько В.Г.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку  та стягнення соціальної допомоги «Дітям війни»,

                                                    ВСТАНОВИВ:

3 лютого  2011 року позивач звернулася з вказаним позовом до суду .

                  В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона  має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй  пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2009 року їй така допомога не виплачується,  а тому просила зобов’язати відповідача нарахувати їй не отриману допомогу за період з 1 січня 2009 року. Позивач у судове засідання не з’явилась, просила розглядати справу за її відсутності.

         Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне.   Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виплату надбавки дітям війни було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, згідно до якої надбавка виплачується в таких розмірах : з 22 травня – 48 грн.10 коп., з 1 липня – 48 грн.20 коп., з 1 жовтня - 49 грн.80 коп. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виплата надбавки дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена.  Просив суд відмовити у задоволенні позову.

         10 лютого 2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст122 КАС України.

         Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

         З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням  НОМЕР_1 (а.с.4), ксерокопією паспорту /а.с.3/.

Згідно з запереченням відповідача позивач з 1 січня 2009 року отримував підвищення у розмірі 10% від встановленого прожиткового мінімуму, а саме – 49 грн.80 коп. ( а.с.14).

          Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

       Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно статті 6 якого дітям  війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2010 року будь-які зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не приймалися.

                Суд вважає задовольнити вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати соціальну допомогу дитині війни з 1 січня 2009 року без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.

           Позивач просив суд поновити строк звернення до суду, відповідно ухвали  від 4 лютого 2011 року позивачу поновлено пропущений строк звернення до суду за захистом порушеного права, розцінюючи причини пропуску поважними.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.

         Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2,11, 17, 18, 87, 94,99, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                          ПОСТАНОВИВ:

         Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити .

         Визнати неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати щодо відмовити в здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни  згідно зі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01 січня 2009 року.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни  згідно зі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

                 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3,40 грн.

                 Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через лутугинський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої  інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: