Сквирський районний суд Київської області

Справа № 2-а-203/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2011 року  суддя  Сквирського районного суду Київської області  Машкіна В. В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області  про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те що, що йому призначено і він отримує пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має статус дитини війни. Також ч.1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач відмовляється здійснювати йому нарахування надбавки згідно зазначеного Закону та його письмове звернення про таке підвищення пенсії було залишено без задоволення, а тому, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до вимог 183-2 КАС України розгляд даної адміністративної справи  проведено в  порядку скороченого провадження.

Згідно ухвали Сквирського районного суду Київської області від 02.02.2011 року даний адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Представник відповідача до суду не з'явився, суду надано письмове клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі їх представника та письмові заперечення на позовну заяву.          

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та має правовий статус дитини війни, тобто являється особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не виповнилося 18 років, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області, одержує пенсію за віком та позивачу перераховано пенсію з врахуванням підвищення як дитині війни відповідно до внесених змін до ст. 6 вказаного вище Закону згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що слідує з письмових заперечень відповідача в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має право на підвищення призначеної йому пенсії з 01.01.2006 р., так як згідно ст.6 цього Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, в суді встановлено, що відповідач відмовляє позивачу у перерахунку та виплаті підвищеної пенсії як особі, яка має статус "дитини війни".

Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, а також  Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни в ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від  22 травня 2008 року № 10 –рп, закони якими були  внесені  зміни до ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були визнані неконституційними.

Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийняття цього рішення, а саме з 09.07.2007 року  у позивача  відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік», будь-які зміни в ст.ст. 5,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносились.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

А як встановлено в суді, жодних нормативно-правових актів, які б регулювали питання призначення підвищення до пенсії дітям війни, крім Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не існує.

Крім того, статтею 22 Конституції України, також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача з приводу відсутності в 2010 році механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки в ст. 6 цього Закону визначено розмір такого підвищення, а саме: 30% мінімальної пенсії за віком, а також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на існуючий механізм реалізації положень ст. 6 вказаного Закону, оскільки, як було вище зазначено, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними внесені зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Безпідставними суд, також, вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Крім того, виплата такого підвищення проводиться саме ПФУ, хоч і в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, з огляду наведеного, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а тому посилання відповідача, що він не є належним відповідачем, суд вважає безпідставними, оскільки позивач проживає в АДРЕСА_1 та перебуває на пенсійному обліку в УПФУ у Сквирському районі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, з 01.07.2010 року впроваджуються нові розміри прожиткового мінімуму 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за звітний період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., з урахуванням уже виплачених коштів за цей період, відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, затвердженого  Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача за звітний період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.22, 113 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України №6/рп від 9.07.07 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, ст.ст.6, 9, 17, 89, 99,158-163, 167, 183-2, 185, 186, 256 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районні Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.183-2 та ч.1ст.256 КАС України, зобов’язати відповідача виконати негайно дану постанову суду, прийняту в порядку скороченого провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя:В. В. Машкіна