Справа № 2а-231-2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня  2011 року  суддя  Дебальцевського міського суду. Донецької області Попович Т.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмову у виплаті недоотриманої суми підвищення до пенсії, зобов’язання проводити виплату підвищення до пенсії, стягнення судових витрат -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до Дебальцевського міського суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмову у проведенні перерахунку та  виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, зобов’язання  провести  перерахунок та  виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, стягнення судових витрат.  

В обґрунтування позову зазначає, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності  з 01.01.2006 року,  має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач надав суду заперечення, в яких просив відмовити в задоволені позову, мотивуючи тим, що Законами про бюджет за 2006-2010 роки не були передбачені кошти для виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач виплачує зазначене підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в твердому розмірі, вважає, що діє відповідно до чинного законодавства та не порушував прав позивача..

Суд дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які  є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве та отримує пенсію за віком (а.с.5,8-10).

Відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас статтею 7  цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених  законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із зазначеного за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року діти війни мали право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня  2007 року № 107-VI (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно  до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно   до  Закону   України   «Про Державний бюджет України на   2008   рік та про

внесення  змін до деяких законодавчих актів України», редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року, втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України  № 10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня –48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-29 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України  № 10-рп від 22 травня 2008 року та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дії, щодо відмови у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено  правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання  на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та  підтримки його як дитині війни.

Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності  з 1 січня 2007 року («Урядовий  кур’єр»від 23 грудня 2006 року), був затверджений  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №  749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий  кур’єр»та «Голос України»від 28 березня 2007 року),  якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня –380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до  деяких законодавчих актів» затверджений на 2008 рік  прожитковий мінімум на одну особу  в розрахунку на місяць  у розмірі  з 1 січня –470 гривень, з 1 квітня -481 гривні, з 1 липня -482 гривень, з 1 жовтня –498 гривень.

Статтею 54 Закону України від 26.12.2008 р. № 835 –У1 «По державний бюджет України на 2009 рік»установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що  діяли у грудні 2008 року.

Статтю 54 Закону України від 26.12.2008 р. № 835 –У1 «По державний бюджет України на 2009 рік»доповнено новою частиною - другою згідно із Законом України від 06.11.2009 р. № 1715-У1, у зв’язку з цим встановлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає 573 грн.

           Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року за № 1646, встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність:  з 1 листопада 2009 року - 573 гривень,  з 1 січня 2010 року - 695  гривень, з 1 квітня –706 гривень.

           Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»№  2154 від 27 квітня 2010 г., встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

           Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№  2857-У1 від 23 грудня 2010 г., встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1грудня-800гривень.

Оскільки норми наведених вище законів щодо спірних відносин не змінювалися з 22.05.2008 р., та відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком без зазначення  кінцевого строку виплати цього підвищення,  суд вважає, що позовні вимоги, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.

Суд вважає, що матеріалами справи доведений факт порушення права позивача на отримання підвищення  до пенсії, як дитині війни, в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», оскільки позивач на 6.01.2010 року отримує підвищення до пенсії в розмірі, відповідно до постанови Кабміну України №530 від 28.05.2008 р..  Окрім того, якщо позивач вважає, що його право порушено, він може безпосередньо звернутися з позовом до суду, що закріплено Конституцією України, досудове вирішення спору не є обов’язковим.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18,  41, 69-71, 94, 99, 155, 158, 162, 163, 167, 183-2, 185,186, 254 КАС України, Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду № 6-рп від 9.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10- рп від 22.05.2008 року, Рішення Конституційного Суду України  від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 р. суд,-

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області про визнання неправомірною відмову у проведенні перерахунку та  виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з  липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, зобов’язання  провести  перерахунок та  виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року, стягнення судових витрат –задовольнити.

Визнати дії  Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве щодо відмови   ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області  провести ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Рішення Конституційного Суду № 6-рп від 9.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.           

           Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.  

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.  

          Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.   

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі складення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови  у письмовому провадженні  апеляційна скарга подається протягом десяти днів  з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Дебальцевський міський суд.         

         Суддя Дебальцевського

         міського суду                                                                            Т.М.Попович