Справа №22-ц-76/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров

Категорія -  Суддя-доповідач - Маслов

УХВАЛА

05 січня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Маслова В. О.,

суддів -  Лузан  Л. В.,  Сибільової  Л. О.,

при секретарі - Назаровій О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 листопада 2010 року про повернення заяви позивачеві

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 листопада 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду.

Дослідивши матеріали справи і перевіривши ухвалу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, АКБ «Укрсоцбанк» з позовом, в якому посилаючись на те, що в Ковпаківському районному відділі міліції знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 – начальника відділу роздрібних продаж Сумської філії «АКБ «Укрсоцбанк», просив стягнути з ОСОБА_2 через Сумську філію «АКБ «Укрсоцбанк» станом на липень 2010 року 1758416 грн.; зобов’язати філію банку передати йому його власність, отриману злочинним шляхом; зняти садибу його вбитих батьків з іпотеки в банку.

Постановляючи ухвалу в порядку, встановленому ст. ст. 119, 121 ЦПК України, та залишаючи 22 жовтня 2010 року без руху позов ОСОБА_1 суддя зазначив, зокрема, про те, що позивач не сплатив витрат на ІТЗ; не зазначив доказів, що Філія банку є юридичною особою і може виступати стороною в справі; не зазначив доказів прийняття спадщини позивачем після померлих батьків і виникнення прав на майно, що належало їм при житті; незрозуміло виклав позовні вимоги: «стягнути з відповідача через співвідповідача станом на липень 2010 року 1727540 грн.»; не зазначив доказів існування «садиби батьків», яку позивач просить «зняти з іпотеки», оскільки в тексті позовної заяви йде мова про знищення майна батьків. Для усунення недоліків було надано 5 днів з дня отримання ухвали.

Проте, вимог ухвали і до цього часу позивач не виконав.

Доводи скарги про те, що ухвала, якою було залишено його позов без руху, не відповідає вимогам цивільного процесуального закону, є безпідставними.

Згідно з п. 8 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином. У позовній заяві й доданих документах немає достатніх даних, які б свідчили про заподіяння позивачу матеріальних збитків злочином. Тому немає достатніх підстав для звільнення позивача за даним позовом від сплати мита.

Окрім цього, з огляду на ст. 81 ЦПК України позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, не звільнені від сплати витрат на ІТЗ.

По-друге, всупереч п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Посилання апелянта на те, що суддя районного суду не мав права залишати його позовну заяву без руху, оскільки Апеляційний суд Сумської області, скасовуючи
12 жовтня 2010 року ухвалу судді районного суду від 25 серпня 2010 року про залишення його позову без руху, направив дану справу на розгляд до суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зазначеною ухвалою апеляційного суду було постановлено передати на новий розгляд до суду першої інстанції питання про прийняття позовної заяви.

За таких умов ухвала суду про визнання заяви неподаною і повернення її позивачеві є такою, що постановлена з дотриманням вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Поряд з цим, суд першої інстанції необґрунтовано зазначив у мотивувальній частині, як одну з підстав залишення позовної заяви без руху і повернення її, заявлення позову до Сумської філії банку, яка не є юридичною особою. Помилка суду полягає в тому, що і перша позовна заява від 28 липня 2010 року (а. с. 1), і друга позовна заява ОСОБА_1 від 20 серпня 2010 року (а. с. 9) містить у собі відповідачами ОСОБА_2 і АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, а не Сумську філію, про що помилково суд зазначив в ухвалах. Цей довід місцевого суду є необґрунтованим, він підлягає вилученню з мотивувальної частини ухвали з відповідним її зміненням у цій частині.

Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 листопада 2010 року про повернення заяви позивачеві в даній справі змінити.

Вилучити з ухвали місцевого суду посилання на те, що позов заявлений до Сумської філії «Укрсоцбанку».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -