Справа №22-ц-237/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Собина
Категорія - 37 Суддя-доповідач - Маслов
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Семеній Л. І., Кононенко О. Ю.,
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Автокоператив «Енергетик», Садівниче товариство «Зірка», Перша Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину майна подружжя, розподіл майна
та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, Автокооператив «Енергетик», Садівниче товариство «Зірка», Перша Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1|2 частину спадкового майна, його реальний розподіл,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, а позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено повністю.
Постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на 1|2 частку садового будинку, розташованого в садівничому товаристві «Зірка», вартістю 17400 грн., як її частку в спільному майні подружжя.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1|2 частку спадкового майна, вартістю 41131 грн. 53 коп., за ОСОБА_3 на ј частку спадкового майна, вартістю 20565 грн. 77 коп., за ОСОБА_4 на ј частку спадкового майна, вартістю 20565 грн. 77 коп., яке складається з Ѕ частки садового будинку, розташованого в садівничому товаристві «Зірка», вартістю 17400 грн., земельної ділянки, розташованої в садівничому товаристві «Зірка», площею 0,054 га, вартістю 1004 грн. 40 коп., цегляного гаража №251, що знаходиться в автокоперативі «Енергетик», вартістю 44000 грн., земельної ділянки №251, площею 21,6 м2, що знаходиться в м. Суми в автокоперативі «Енергетик», вартістю 4848 грн. 34 коп., автомобіля «Фіат», держ. номер НОМЕР_1, вартістю 13075 грн. 92 коп., грошових вкладів на загальну суму 1934 грн. 34 коп. у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, який помер 28 січня 2008 року.
Розподілено спадкове майно і виділено ОСОБА_2 на праві власності 1|2 частку садового будинку, розташованого в садівничому товаристві «Зірка», вартістю 17400 грн., земельну ділянку, розташовану в садівничому товаристві «Зірка», площею 0,054 га, вартістю 1004 грн. 40 коп., автомобіль «Фіат», держ. номер НОМЕР_1, вартістю 13075 грн. 92 коп., грошові вклади на загальну суму 1934 грн. 34 коп., всього на загальну суму 33414 грн. 72 коп.
Виділено ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по 1|2 частці за кожним спадкове майно, яке складається з цегляного гаражу №251, що знаходиться в автокоперативі «Енергетик», вартістю 44000 грн., земельної ділянки №251, площею 21,6 м2, що знаходиться в м. Суми в автокоперативі «Енергетик», вартістю 4848 грн. 34 коп., загальною вартістю 48848 грн. 34 коп.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного на користь ОСОБА_2 по 3858грн. 41 коп. грошової компенсації.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 з тих же підстав просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, їхнього представника, ОСОБА_5, ОСОБА_3, їхнього представника, які наполягали на своїх апеляційних скаргах, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 має дітей від першого шлюбу – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а. с. 58, 59).
З 06 липня 1972 року по 26 вересня 2001 року ОСОБА_6 і ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають синів: ОСОБА_5, 03 лютого
ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а. с. 13, 14, 62).
Рішенням Виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради народних депутатів від 30 листопада 1993 року №46 ОСОБА_6 як члену садівничого товариства «Зірка» було передано у приватну власність земельну ділянку для садівництва №27, площею 0,054 га, на якій подружжя побудувало садовий будинок, веранду та ганок (том 1 а. с. 19-22).
ОСОБА_6 належав автомобіль «Фіат», держ. номер НОМЕР_1 (том 1 а. с. 23).
ОСОБА_6 був членом автокоперативу «Енергетик» та йому належав гараж №251. На підставі рішення Сумської міської ради народних депутатів від 25 вересня 1996 року останньому була передана у приватну власність земельна ділянка №251, площею 21,6 м2, для гаражного будівництва, розташовану в м. Суми в автокоперативі «Енергетик» (том 1 а. с. 64).
У Сумському відділенні №48 ВАТ «Державний ощадний банк України» на ім’я ОСОБА_6 були відкриті основні та компенсаційні рахунки, загальний розмір вкладів на яких складає 1934 грн. 40 коп. (том 2 а. с. 53).
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_6 помер (том 1 а. с. 16).
У строк, встановлений законодавством для прийняття спадщини, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом, а ОСОБА_5 – із заявою про відмову від належної йому за законом частини всього спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_6, на користь брата – ОСОБА_2 (а. с. 81,83, 86). ОСОБА_2 і ОСОБА_1 постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини (том 1 а. с. 15).
Суд обґрунтовано на підставі ст. 22 КпШС України визнав право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину садового будинку, розташованого в садівничому товаристві «Зірка», як на частку в спільному майні подружжя, оскільки зазначене майно було придбано під час шлюбу, а після розірвання шлюбу позивачка продовжувала користуватися зазначеним майном за згодою свого колишнього чоловіка, що підтвердили свідки в суді першої інстанції: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Серед способів розподілу спільного майна подружжя ст. 29 КпШС України на перше місце ставить досягнення згоди про це між подружжям. Тобто, як під час шлюбу, так і після його припинення, подружжя вправі домовитись про варіанти розподілу спільного майна. Серед багаточисельних цивільних справ, які розглядались місцевими судами по спору між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 після розірвання шлюбу в 2001 році, треба виокремити дві, які розглянуті в 2004 році. Перша - за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Позивач просив визнати за ним право власності на половину цієї квартири, оскільки вона куплена подружжям у 1995 році під час шлюбу за спільні кошти, хоча оформлена лише на дружину. Отримавши копію цієї позовної заяви ОСОБА_1 заявила в суді свій позов про визнання за нею права власності на половину автогаража в кооперативі «Енергетик» та автомашини Fiat Croma, які оформлені на бувшого чоловіка. Досягнувши домовленості щодо способів розподілу цього майна ОСОБА_6 і ОСОБА_1 звернулись до Зарічного районного суду
м. Суми із заявами про відмову від своїх позовів і ухвалами цього суду від 17 грудня
2004 року ці позови залишені судом без розгляду.
Повторно спір за це майно – автомашину і автогараж, ОСОБА_1 заявила в даній справі 31 липня 2008 року.
Суттєвим є заперечення ОСОБА_6 проти позову ОСОБА_1 від 11 листопада
2004 року, в якому він зазначає, що з часу розірвання шлюбу в 2001 році він не веде з нею спільного господарства. У 2001 році автомашину РАФ він обміняв на несправну автомашину Fiat, яку відремонтував вже після подачі позову до суду про розірвання шлюбу. 07 червня 2003 року син ОСОБА_2 без дозволу, без документів, катаючись нічним містом скоїв дорожньо-транспортну пригоду на цій автомашині й на її ремонт він витратив особистих 1400-1500 у. о., що значно перевищує первісну ціну автомашини в 2001 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 29 КпШС України, який діяв під час перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в шлюбі, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у зв’язку з пропуском строку позовної давності в задоволенні її позовної вимоги щодо визнання права власності на 1|2 частину майна, нажитого за час шлюбу, а саме: автогаража в автокоперативі «Енергетик», автомобіля «Фіат» та вкладів у ВАТ «Державний ощадний банк України», оскільки померлий колишній чоловік позивачки після розірвання шлюбу не визнавав за нею право власності на вказане майно, перешкоджав їй у користуванні ним, у зв’язку з чим ОСОБА_1 вже зверталася в 2004 році з позовом про поділ спільного майна подружжя, від якого згодом відмовилася (справа №2-6201/04). Крім того, земельні ділянки для гаражного будівництва та садівництва не являються спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були отримані ОСОБА_6 під час приватизації та були його особистою власністю.
Доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що 7330 грн., які зберігалися на пенсійному рахунку у відділенні «Промінвестбанк» та які були зняті з рахунку лише після смерті ОСОБА_6, повинні також входити до спадкової маси, є безпідставними, оскільки спадкоємець ще за життя розпорядився зазначеними коштами, передавши картку та повідомивши пін-код іншій особі. У свою чергу діти від першого шлюбу стверджують, що батько в квартирі тримав близько 30000 грн., які забрали позивачі за первісним позовом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -