№ 2а-11/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

       03 лютого 2011 року                   Буринський районний суд Сумської  області

                    в складі:          головуючого   судді        Куцан  В.  М.

                                               при  секретарі Бранько Ю.П.

                    з участю           позивача ОСОБА_1

                                        представника відповідача Баран В.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання до перерахунку пенсії,   

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що він є інвалідом третьої групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії і перебуває на обліку в Головному  управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.    Вважав, що як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС має право відповідно до ст.49-54,58 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання додаткової пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Але відповідач,   порушуючи таке  його право, незважаючи на подану ним заяву, відповідних перерахунків не провів, нарахування пенсії проводить на підставі інших підзаконних актів, а тому просив визнати бездіяльність відповідача по цьому питанню протиправною, зобов’язати здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 01.08.2001 року по 30.09.2010 року та їх виплаті в сумі: державну пенсію - в сумі 95337 грн. 38 коп. та додаткову –в сумі  12600 грн. 69 коп.. Про порушення своїх прав дізнався тільки при отриманні від відповідача відмови про проведення вказаних перерахунків 15.09.2010 року.

В судовому позивач, уточнивши свої вимоги, зазначив, що  до управління Пенсійного фонду в Буринському районі із письмовою заявою про виплату йому державної пенсії на підставі Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не звертався, так як вважає, що цей обов’язок лежить на відповідачу, де він перебуває на обліку починаючи з 01.01.2007 року. Крім того, відповідно до ч.1 ст.76 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», право на подання позову про відшкодування  ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується будь-яким строком. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечуючи проти заявлених вимог, пояснила, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.01.2007 року і йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262. До цього часу функцій щодо призначення та виплати пенсій вищевказаним категоріям громадян у них не було, а тому вимоги позивача в за період з 2001-2006 років вважає безпідставними. Дії Головного управління по нарахуванню та виплаті пенсії позивачу  в подальші періоди, починаючи з 01.01.2007 року, відповідали діючому законодавству і здійсненні відповідно до положень ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». При цьому позивачу дійсно було відмовлено в перерахунку державної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як ці функції покладені на територіальні управління  Пенсійного фонду, а Головне Управління не може вийти за межі повноважень, встановлених законом. Однак вони виплачують позивачу додаткову пенсію виходячи з приписів ЗУ №2262 та Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року  «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того наголошувала на пропущений  позивачем  строк звернення до суду та просила в задоволенні позову відмовити за його необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши обставини справи, представлені докази і  давши їм оцінку, суд  вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-ї категорії та інвалідом ІІІ-групи та отримує пенсію на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262 (далі - Закон №2262), що підтверджується показами сторін, ксерокопією паспорта позивача, ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, ксерокопії посвідчення інваліда та  довідки МСЕК  (а.с.13-19).  

Так як позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-ї категорії та є інвалідом ІІІ-групи, він має право на  отримання державної і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991року  (далі –Закон №796).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Судом встановлено, що позивач у вересні 2010 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796 (а.с.12)

Листом  від 07.10.2010 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача про відмову в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що пенсію він отримує за Законом №2262 і підстав у її перерахунку немає. Для переходу на пенсію за Законом № 796 йому необхідно звернутися до територіального управління Пенсійного фонду за місцем проживання (а.с.5-6  )

Згідно ст.11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.

Як встановлено  ст.ст. 10, 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та  деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються  органами Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

В пункті три "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності—його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.

Враховуючи  вище викладене, суд прийшов до висновку, що у випадку якщо відповідач має намір отримати пенсію по інвалідності на підставі Закону № 796, то йому необхідно звернутись із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання, яким в даному випадку є управління Пенсійного фонду України в Буринському районі.

Крім цього позивач визнав та підтверджено представником відповідача, що  в період з 01.08.2001 року по 01.01.2007 року  позивач на обліку у відповідача взагалі не перебував і  нарахування пенсії  в цей період проводилося ФЕВ УМВС України в Сумській області.

Таким чином, суд не вбачає протиправності в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в перерахунку державної пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України  №796, так як у відповідача були відсутні правові підстави для перерахунку позивачу пенсії відповідно до вказаного закону. Також не погоджується суд із вимогою позивача про зобов’язання відповідача нарахувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в період з 01.08.2001 року по 01.01.2007 року,  адже обов’язок нараховування належних позивачеві виплати з’явився в Головного управління Пенсійного фонду України в Сумської області тільки з 01.01.2007 року, у зв’язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.  

Однак суд не погоджується з доводами відповідача в частині не проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у відповідності до ст. 50  Закону України № 796 за період починаючи з 01.01.2007 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46  Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від  них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796.

Статтею 49 Закону №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після  виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону №796 особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам третьої групи 50% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з цього, суд вважає, що позивач отримуючи основну пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та  деяких інших осіб" не був позбавлений права на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у відповідності до  ст. 50 Закону України №796.

Як вбачається з показів представника відповідача та довідки щодо нарахованої та виплаченої пенсії (а.с.7-11), відповідач у 2007-2010 роках проводив виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю. Однак дані виплати є меншими, ніж передбачені Законом №796, так як відповідач  при обчисленні додаткової пенсії   керувався іншими підзаконними  нормативними актами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Враховуючи викладене та  виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що  при обчисленні додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, розмір мінімальної пенсії за віком повинен розраховуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. А саме, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»затверджено розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила непрацездатність  на місяць: з 01.01.2001 р. –380 грн., з 01.04.2007 р. –406 грн., з 01.10.2007 р. –411 грн..

Крім того, ч.3 ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп.

Таким чином суд приходить до висновку, що на протязі 2007 року відповідач в порушення норм закону, не проводив нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ч.1 ст.50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені вище положення Закону були змінені.

Так, відповідно до п. 28 Розділу ІІ вказаного Закону: особам, віднесеним  до категорії 1, які є  інвалідами ІІІ групи,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 15 % прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму   для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової  пенсії згідно   із законом  про  Державний  бюджет  України  і  не  може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також зазначеним законом змінено ст. 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначений відповідно до цього Закону (з урахуванням набавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про   загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені зміни були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції при розгляді  ними  позовів у зв'язку з  правовідносинами,  які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року,  діяли положення Закону України №796 в редакції закону від 22.05.2008 р.

Однак відповідач нарахування  додаткової пенсії проводив на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Але приймаючи до уваги  вищевказані положення ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.9 КАС України, ч.1 ст.50 Закону №796, ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що починаючи з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати додаткову пенсію позивачу відповідно до положень  ч.1 ст.50 Закону №796 та ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не керуватися Постановою КМУ, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно ст.58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня –470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня –498 грн.

          Статтею ст.54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні
2008 року, а відповідно до ст.56 Закону України  «Про державний бюджет на 2010 рік»  на 2010 рік  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня –723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень. Вказаними законами  дію ч.1 ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в 2009-2010 роках  зупинено не було.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що згідно ч.7 ст.54 Закону №796, порядок обчислення   пенсії   по   інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з  втратою годувальника   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, допустить звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановлювати зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі і інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.  

Також суд вважає, безпідставними доводи відповідача про відмову в задоволенні позову у зв’язку пропуском останнім строку звернення до суду з цим позовом, так як при відкритті провадження в даний строк було поновлено. Крім того позивач дізнався про порушення його прав саме після отримання в жовтні 2010 року  відмови відповідача провести відповідні перерахунки та надання довідки по фактично нарахованим та виплаченим сумам пенсії, що було підтверджено ним в судовому засіданні.

Разом з цим, суд вважає, що відповідач в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року правомірно проводив нарахування пенсії позивачу, оскільки діяв відповідно до чинного на той час законодавства.

Крім того, суд рахує, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача про проведення відповідних перерахунків додаткової пенсії у визначеній позивачем твердій грошовій сумі також задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень  шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, є Пенсійний фонд України.

Визначаючи ж позивачу розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ч.1 ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та  зобов'язуючи відповідача до її сплати саме в твердій грошові сумі, суд фактично підмінить орган, до компетенції якого належить вирішення цього питання, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Виходячи з вище викладеного,  суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по не нарахуванню додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю передбачену ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України № 796, як інваліду 3 групи, 1 категорії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і провести відповідні виплати з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2010 року з урахуванням фактично проведених виплат.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 71, 159-163 КАС України, ст.ст.19, 152 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет», ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково .

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо по не нарахуванню ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю  передбачену ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.08.2008 року по 30.09.2010 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ч.1 ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.08.2008 року по 30.09.2010 року, з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні і іншої частини позовних вимог  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Буринський районний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з  дня отримання її копії.

Повний текст постанови  виготовлено 04.02.2011 року.

                                        Головуючий: