Справа № 2-1945/11

З А О Ч Н Е     Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект»про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект»про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 29.10.2010 вона була звільнена за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

При звільненні  їй не була  виплачена заробітна плата за травень, червень, липень та жовтень 2010 року у розмірі 16 297,52 грн.

На сьогоднішній день заборгованість по заробітній платі не погашена. Позивач зазначає, що невиплата належних їй грошових сум завдає їй моральних страждань та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У  зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 16 297,52 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про дачу, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 15).

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 03.11.2008 була прийнята на посаду головного фахівця ЗАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект». 29.10.2010 вона була звільнена із займаної посади за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).     

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.   

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.   

Судом встановлено, що розрахунок з позивачем у день звільнення проведений не був.

З довідки ЗАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект» від 23.12.2010 вбачається, що заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 16 297,52 грн., а саме: за травень 2010 року –4 233,91 грн.; за червень 2010 року –4 463,51 грн.; за липень 2010 року – 6 532,45 грн., за жовтень 2010 року –1 067,65 грн. (а.с. 8).

Надаючи таку довідку, відповідач фактично визнав факт існування заборгованості по заробітній платі та її розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди позивач зазначила, що заробітна плата є її основним джерелом доходів. Невиплата їй заробітної плати призвела до моральних страждань та вимушених змін в організації її життя. Вона була змушена обмежувати себе та свою сім’ю у звичайних витратах та займатися пошуком інших джерел заробітку. Внаслідок неправомірних дій відповідача щодо невиплати їй заробітку вона знаходилася у пригніченому стані.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди має становити 150 грн.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 115, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект» на користь ОСОБА_1 16 297 гривень 52 копійки заборгованості по заробітній платі.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект» відшкодувати ОСОБА_1 150 гривень моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект» на користь держави судовий збір у сумі 162 гривні 98 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: