Справа № 2-а-263/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року                                                                                  м. Кузнецовськ

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Незнамова І.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську (надалі –УПФ м. Кузнецовська) про зобов’язання УПФ здійснити перерахунок пенсій позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 25 липня 2010 року та виплачувати їх в подальшому з урахуванням перерахунку; зобов’язати УПФ вчинити дії по виплаті підвищення пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 25.07.2010 року, зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії позивачу збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений 15-річний стаж з 25.07.2010 року; зобов’язати УПФ відшкодувати позивачу інфляційні втрати з 25 липня 2010 року; зобов’язати УПФ сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, з 25 липня 2010 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушує її права на отримання пенсії у повному розмірі як інваліда ІІ групи інвалідності, пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС. Розмір призначеної та виплачуваної пенсії не відповідає розмірам, що встановлені нормою ст. 39, ст. 50, ст. 54 та ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідачем до суду подано письмові заперечення. Заперечуючи проти позову, відповідач покликається на те, що згідно ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет на 2010 рік”, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідач вважає, що розмір підвищення до пенсії, призначений позивачу, відповідає розмірам, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. Призначення та підвищення пенсії проводиться позивачу саме за нормами Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, згідно ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Також зазначено, що законодавством не передбачено мінімального розміру пенсії, який слід застосовувати при нарахуванні пенсії по інвалідності на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач вважає, що розмір основної та додаткової пенсій, призначених позивачу, відповідає розмірам, встановленим постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 р. та  № 654 від 16.07.08 р. У запереченнях вказується на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідачем в запереченнях зазначено, що ст. 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає право виходу на пенсію за умови, якщо жінки віднесені до відповідно категорії мають стаж роботи 15 років. Також вказано про неможливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років для жінок, оскільки Порядком обчислення пенсій по інвалідності не передбачено застосування положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З цих підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Суддя, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази у справі, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, при цьому встановив та врахував наступне.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 (вкладка НОМЕР_2), виданого Рівненською облдержадміністрацією, вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Згідно з довідкою МСЕК серії МСЕ № 104818, позивачу після повторного огляду визначено ІІ групу інвалідності та встановлено, що захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Оглядом пенсійної справи позивачки встановлено, що позивачка отримує пенсію по інвалідності та є непрацюючим пенсіонером (арк.пенс.справи 38).

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає в м. Кузнецовську Рівненської області, який віднесено до категорії зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З розпоряджень УПФ м. Кузнецовська про призначення та перерахунок пенсії позивачки судом встановлено, що розмір надбавки за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю складав 5,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. У такій редакції вищезазначена норма діє з 20.06.96 р. відповідно до Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 230/96-ВР від 06.06.96 р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»передбачена інша редакція статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.08 року норми ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють у редакції, чинній у період до внесення змін підпунктом 9 п.28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними.

Отже, розмір призначеної та виплачуваної позивачу надбавки до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України, як на підставу визначення іншого розміру пенсії позивача є безпідставними, оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів підвищення до пенсії особам, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю суперечать вимогам ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.

Таким чином, суд вбачає правові підстави для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу з 25 липня 2010 року.

Розпорядженням УПФ м. Кузнецовська № 112106 від 23.11.06 р. (арк.пенс.справи 38) підтверджується, що позивачу з 03.11.06 р. призначено пенсію по інвалідності. Саме такий вид пенсії і отримує позивач на момент розгляду справи.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 4 ст. 54 вищезазначеного Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Під час розгляду справи встановлено, що основна та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується позивачу у розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року та № 530 від 28.05.08 року.

Посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 р., № 654 від 16.07.08 р. як на підставу визначення розміру пенсій позивача є безпідставними, оскільки вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, і їх норми щодо регулювання розмірів основної та додаткової пенсії особам, які мають ІІ групу інвалідності, пов’язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, суперечать вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст. 8 КАС України застосуванню не підлягають.

Таким чином, дії відповідача щодо невиплати позивачу основної та додаткової пенсії у розмірі, не нижчому за 8 мінімальних пенсій за віком для основної пенсії, та у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком –для додаткової пенсії, є неправомірними.

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсій за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і спеціальним законом, розмір мінімальної пенсії за віком не визначено. При цьому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону.

Таким чином, базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, є прожитковий мінімум. Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути фактично вираховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності (8 мінімальних пенсій за віком), а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю таких осіб, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Вирішуючи вимогу про нарахування збільшення пенсії за страховий стаж, суд вбачає, що за матеріалами пенсійної справи позивача страховий стаж становить повних 23 роки.

Згідно п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Аналогічне регулювання містить ст. 15 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, де зазначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської або їм надається право на одержання пенсій на підставах,  передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то і збільшення пенсії має бути проведене у розмірах встановлених нормами цього Закону.

Норма ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинною на даний момент.

Вирішуючи питання можливості нарахування вказаного збільшення пенсії за страховий стаж позивачу, як особі, якій призначено державну пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, суд визнає безпідставними доводи представника відповідача про неможливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років для жінок, оскільки Порядком  обчислення пенсій по інвалідності не передбачено застосування положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На думку суду, вищевказана стаття визначає збільшення пенсії, розмір якої уже визначено, в тому числі на підставі вказаного Порядку обчислення пенсій по інвалідності. Частина 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить обмежень щодо її застосування відносно осіб, яким призначено державну пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою.

Суд також взяв до уваги, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до категорії І (постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи) належать : інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Інших осіб, які не мають відповідного захворювання, Закон до потерпілих категорії І не відносить. З наведеного слідує, що є підстави для підвищення пенсії за понаднормовий страховий стаж для постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І (інваліда, захворювання якого настало внаслідок Чорнобильської катастрофи). Тому, є підстави для задоволення позовних вимог про збільшення розміру  пенсії позивачу згідно ч. 2 ст. 56 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірності його дій, щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії згідно ст.ст. 39, 50 54, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розглядаючи вимоги щодо зобов’язання відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми пенсії, суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, крім іншого, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Частиною 2 ст. 5 вищевказаного Закону передбачено, що виключно цим Законом визначаються, крім іншого, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються спеціальним Законом, яким у розділі ХІV вищевказаного Закону не передбачено відшкодування інфляційний втрат та трьох процентів річних у разі несвоєчасного перерахунку пенсії. Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 39, 50, 54, 56, 67, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 4, 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 11, 49, 71, 94, 160-163 КАС України, суддя –

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії з 25 липня 2010 року відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25 липня 2010 року відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як інваліду ІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, - у розмірі, не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 з 25 липня 2010 року відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як інваліду ІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську здійснити нарахування  збільшення пенсії ОСОБА_1 з 25 липня 2010 року на один процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити у зв’язку з безпідставністю.

На підставі ч.1 ст.256 КАС України, допустити негайне виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

          Суддя