Справа №2а-220/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 року                                                                                          м. Кузнецовськ                     

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області та управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради про перерахування та виплату пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) та управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі - УПСЗН) з вимогами:

1. Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Кузнецовську, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Кузнецовськ усунути порушення, здійснити з 27.06.2010 року до моменту винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ІІ (далі Закон України №796-ХІІ), (а саме встановленої мінімальної пенсії на даний час).

З .Зобов'язати УПФ усунути порушення, провести з 27.06.2010 року до моменту винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії, в розмірі не менше 6 (498х6=2988грн.) мінімальних пенсій за віком, згідно ст. 49, ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ, (а саме встановленої мінімальної пенсії на даний час).

4. Зобов'язати УПСЗН усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України № 796-XII щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2009 рік.

5.  Зобов'язати УПФ в подальшому виплачувати основну пенсію згідно ст. 49, ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ, як інваліду III групи І категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком та щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 50 Закону України № 796-ХІІ.

6.   Зобов'язати УПСЗН в подальшому виплачувати щорічну разову допомогу на оздоровлення як інваліду III групи І категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, щорічну допомогу на оздоровлення згідно з ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі порушують її право на отримання державної та додаткової пенсії у повному розмірі як інваліда ІІІ групи інвалідності пов’язаної з Чорнобильською катастрофою та потерпілої 1 категорії, відповідно до ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ, а також щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 цього ж Закону України .

Від УПФ  надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що виплата пенсій згідно ст.54 Закону № 796 –ХІІ не врегульована законодавчо, оскільки не визначено нормативно з якого розміру слід обчислювати даний вид пенсії. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796 –ХІІ, той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV), так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Також посилається на те, що п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що належать до категорії 1 інвалідам ІІІ групи –15 відсотків.

УПСЗН у своїх запереченнях просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що ст.48 Закону України № 796-ХІІ передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачене також і ст.ст.62, 67 цього Закону. Такий порядок та розмір виплат було визначено постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено розмір допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи 1 категорії –90 грн. Саме в такому розмірі і було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. У запереченнях зазначається, що розмір мінімальної заробітної плати неправомірно застосовувати як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Фінансування витрат на виплату щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, яким не передбачено видатки на виплату такої допомоги у розмірах, встановлених ст.48 Закону України №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання, і управління праці та соціального захисту населення ними і керувалось, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також просить відмовити у позові у зв’язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивач допомогу отримала у січні 2010 року.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалами Кузнецовського міського суду від 24.01.11 та 09.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині про перерахування та виплати їй державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 27 червня 2010 року до 19 липня 2010 року та про перерахування і виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України №796-ХІІ, залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН №0170722 позивач з 16.04.10 є інвалідом третьої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено до 01.05.2013 року.

Протоколом УПФ №267 від 18.04.04, який містяться у пенсійній справі позивача підтверджено, що ОСОБА_1 з 30.04.2004 року  призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, відповідно до ст.54 Закону № 796 –ХІІ, яку вона отримує до цього часу.  

Відповідно до ст.54 ч.1 Закону України № 796 –ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 4 цієї ж статті Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція частини 4 статті 54 Закону № 796 –ХІІ -  частину 3 і 4 ст.54 замінено чотирма частинами іншого змісту. У цій редакції ст.54 ч.3 (від 28.12.07р.) визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою  –по ІІІ групі інвалідності –110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Цим самим законом викладена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     Особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IIІ  групи  - 15 процентів прожиткового мінімуму для
осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.ст.50, 54 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Відповідно до вимог ст.54 Закону № 796 –ХІІ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 16 липня 2008р. №654  встановлено фіксований розмір  мінімальної межі пенсії для інших інвалідів щодо яких встановлений причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 16 липня 2008р. №654 не відповідає нормі ст.54 ч.4  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 54 Закону України № 796 –ХІІ.     

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України №796-ХІІ, виплачується особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи –15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір додаткової пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 28 травня 2008р. №530 не відповідає нормі ст.50  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50 Закону України № 796 –ХІІ.     

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 –ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.ст.50, 54 Закону № 796 – ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Таким чином, суд вважає, що дії УПФ щодо не нарахування та невиплати позивачу з 20.07.2010 року пенсії у розмірах відповідно до ст.ст.54, 50 Закону України №796-ХІІ є протиправними.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов’язання УПСЗН перерахунку та виплати у подальшому щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи, 1 категорії, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у цих вимогах.

Суд виходив з того, що відповідно до ст.6 КАС України, кожна  особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися до адміністративного суду,  якщо вважає,  що рішенням,  дією  чи  бездіяльністю  суб'єкта  владних  повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд розглядає справи лише щодо порушених суб’єктом владних повноважень прав, свобод чи інтересів фізичної особи. Встановити факт порушення прав фізичної особи в майбутньому у судовому засіданні не можливо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області та управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, що виразились не нарахуванні та не виплаті пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в розмірах передбачених ст.ст.48, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачувати її з 20 липня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, та виплачувати її з 20 липня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  

Суддя                                                                                                                                           І.Зейкан