Справа № 2-а-53 / 2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року                       м. Київ          

Солом'янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді           Коробенка С.В.

При секретарі                     Бусленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та одноразової допомоги,  

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2010 року Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва під час здійснення розрахунку та виплати призначеної йому основної та додаткової пенсії згідно ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період дня, коли Позивач пішов на пенсію.

Позивач також просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району м. Києва призначити йому основну та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з моменту, коли Позивач пішов на пенсію і в подальшому виплачувати її у відповідних розмірах.

Крім того, Позивач просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування та виплаті у заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язати даного відповідача перерахувати та виплатити у відповідному розмірі такі допомоги починаючи з 03.08.1994 року.

Ухвалою суду від 30.11.2010р. було відкрито провадження у справі в частині позовних вимог за період з 25.05.2010р.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 48, 50, 54 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, основну та додаткову пенсію, а також щорічну допомогу у передбачених Законом розмірах Управління пенсійного фонду, УПСЗН та КМЦ по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат йому не нараховують та не виплачують

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (Відповідача-1)  у судове засідання не з'явився, хоча Відповідач про слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач-3) у судове засіданні не з'явився подав суду клопотання про слухання у його відсутність та письмові заперечення, в яких наполягає на тому, що Відповідач-3 не має повноважень із визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснює лише виплати такого допомоги на підставі списків поданих Управліннями праці та соціального захисту населення, в яких зазначаються і розміри таких допомог. Тому з боку Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат порушень прав Позивача немає.

Предсвтавник Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м.Києва (Відповідач-2) у судовому засіданні заперечував проти позову, в зазначаючи, що дії УПСЗН відповідали приписам Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., яка є обов'язковою для виконання Відповідачем-2, а тому зазначені дії не можуть порушувати прав Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно довідки МСЕК є інвалідом ІІІ групи з 01.01.2009р. із захворюванням, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.11)

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст.50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах – інвалідам ІІІ групи - 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по II групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається Законом України про бюджет на відповідний рік.

А тому, застосування Відповідачем при обчисленні пенсії Позивачу Постанови КМ України від 3 січня 2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», згідно якої розрахунок таких пенсій здійснюється виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, було протиправним, оскільки прямо суперечило Закону.

Згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по ІII групі інвалідності –не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи знову встановлена в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності –не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654 були визначені мінімальні розміри пенсій в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, згідно п.п. 2 п.1 цієї Постанови встановлено починаючи з 01.07.2008р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягали таких розмірів:  у інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою – 980 грн.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що розрахунок основної та додаткової пенсії Позивачу Відповідачем здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530, Постановою КМ України №654 від 16.07.2008р.

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано ті акти, що мають нижчу юридичну силу, а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано.

З огляду на це, вимоги Позивача про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо нарахування та виплати йому основної та додаткової пенсій всупереч положенням статей 50 та 54  Закону № 796-ХІІ про їх розміри суд вважає обґрунтованими, і задоволенню підлягають вимоги за період, в межах якого відкрите провадження у справі, тобто з 25.05.2010р.

Щодо позовних вимог до Відповідача-2 та Відповідача-3 про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період з 25.05.2010 рік (в межах періоду, щодо якого відкрите провадження) у відповідності до ст.48 Закону № 796-ХІІ, то суд керується наступним.

Стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»надає право учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідам ІІІ групи на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення зазначеним категоріям осіб, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягав виплаті такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам ІІІ групи - 90 гривень.

Таким чином, розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2010 році одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не зважаючи на це, у 2010 році (в липні), коли діяли два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачами було необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанову КМ України №562 від 12.07.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачами неправомірно не застосовано.

З огляду на це, вимога Позивача про визнання незаконними дій Відповідача-2 та Відповідача-3 щодо нарахування та виплати йому допомоги в 2010 році у заниженому розмірі є також обґрунтованою. Відповідно, задоволенню підлягають і вимоги про зобов'язання зазначених Відповідачів донарахувати та виплатити Позивачу допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону № 796-ХІІ.

Обгрунтовуючи визнання незаконними дій Відповідача-3 –Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –суд виходить з того, що Положенням про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженим Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 р. N 65, до його компетенції окрім здійснення фактичних дій по виплаті нарахованої Відповідачем-1 допомоги, віднесена і перевірка правильності такого нарахування, тому заперечення Відповідача-3 не можуть бути взяті до уваги.

Позовна вимога про зобов'язання Відповідача-2 та Відповідача-3 призначити Позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ група інвалідності) щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не підлягає задоволенню, оскільки таке право вже передбачене Законом, а судовому захисту підлягають лише порушені, оспорювані чи невизнані права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею  документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, стягненню з держави на користь Позивача підлягає державне мито в розмірі 3,40 грн.

Згідно ч.1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть   сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу також  частина  третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання  чинності  відповідним  законом.  До  цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМ України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»передбачає, що у адміністративних справах, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, граничний її розмір не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Враховуючи наявну довідку ТОВ «Надія»про те, що на надання правової допомоги Позивачу витрачено чотири години, що є 0,5 частин від тривалості робочого дня, а оплату проведено 21 вересня 2010 року, коли мінімальний розмір заробітної плати становив 888 гривень (ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»), компенсації підлягає сума в розмірі:

888 Х 0,05 Х 0,5 = 22,20 грн

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 90, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва при здійсненні розрахунку ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії всупереч вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо їх розміру з 25 травня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва здійснити перерахунок призначеної та належної до виплати пенсії та здійснити відповідні виплати ОСОБА_1 з 25.05.2010р.

-          державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 (шість) мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

-          щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення всупереч вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо її розміру.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат (з урахуванням раніше здійснених виплат).

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 за 2010 рік щорічну допомогу на оздоровлення в порядку ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат (з урахуванням раніше здійснених виплат).

Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати в розмірі 25,60 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів після отримання стороною її копії.

Суддя: