Справа № 2-158/ 11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року                     м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                      Коробенка С.В.

при секретарі                     Бусленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в липні 2010 року і просить поділити спільне майно подружжя (квартиру АДРЕСА_1), визнавши за нею та за Відповідачем  по 1/2 частини у праві власності на неї, після чого припинити її право власності на Ѕ частину квартиру визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на всю квартиру, стягнувши з нього компенсацію в розмірі 278250,00 гривень.

Свої вимоги Позивач мотивує наступним.

У період перебування в шлюбі нею з Відповідачем було придбано квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира є спільною сумісною власністю Позивача та Відповідачки, хоч формально право власності на неї зареєстроване за Відповідачем.

Вартість вказаної квартири виходячи з аналізу пропозицій продажу аналогічних об’єктів нерухомості червень-липень 2010 року становить 556500 гривень.

Після розірвання шлюбу Позивач виявила бажання визначити частки у спільній власності на зазначену квартиру, визначивши їх рівними у подружжя. Зважаючи, що дане майно є неподільним, Позивач просить припинити свою частку у праві власності на квартиру, визнавши її за Відповідачем та стягнути з Відповідача компенсацію за свою частку в розмірі 278250,00 гривень.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову частково заперечували, визнаючи, що квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, не заперечуючи проти визнання за сторонами права на Ѕ частки у праві власності на квартиру. Разом з тим Відповідач категорично заперечував проти стягнення з нього компенсації за частку колишньої дружини, оскільки таких коштів він не має.

Розглянувши подані Сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29 листопада 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.10.1990р. ОСОБА_1 було придбано квартиру АДРЕСА_1. (а.с.11-14). На підставі  вказаного договору чоловік ОСОБА_1 –ОСОБА_2 –зареєстрував право власності на вказану квартиру на своє їм'я, і на сьогодні саме така реєстрація права власності на квартиру зберігається. (а.с. 50)

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, квартира АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності Сторін.

19 липня 2007 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

Згідно статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 про визначення рівних часток її та Відповідача у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не погоджується на виплату Позивачці грошової компенсації за її частку у праві власності на квартиру, необхідної суми на депозитний рахунок суду не вніс, підстав для стягнення з нього компенсації суд не вбачає.

За таких обставин суд повинен обмежитись лише визначенням ідеальних часток подружжя у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3,10, 31-32, 57-60, 118, 119, 158, 195 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: