Солом'янський районний суд міста Києва

________________________________________________________________                  

Справа   2-а-1156/ 10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20.12.2010                       м. Київ          

Солом'янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді           Коробенка С.В.

при секретарі                     Бусленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві про зобов'язання Відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по дату вирішення справи по суті.  Крім того, Позивач просила зобов'язати Відповідача призначити їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 09 листопада 2010 року провадження у справі відкрите в частині позовних вимог починаючи з 04.05.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач як дитина війни, має право на виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Натомість Відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., не здійснював перерахування та виплату йому пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.

Позивач та представник Відповідача у судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних матеріалів у справі та з огляду на заяву Позивача про слухання справи у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення Позивача, встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відповідна відмітка у пенсійному посвідченні.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок —20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Закон України №107 від 28.12.2007р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (п. 41 розділ II) встановив надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008. Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 22.05.2008р.

Законом України №2154 від 27.04.2010р. «Про державний бюджет України на 2010 рік», ніяких обмежень щодо дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлено, тому вона продовжує діяти відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008, проте Відповідачем при нарахуванні Позивачу пенсії вона не застосовується, що на думку суду є порушенням прав Позивача.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»що змін у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Відповідач зобов'язаний здійснити Позивачу перерахування пенсії в межах строку, щодо якого відкрите провадження у справі.

Позовна вимога про зобов'язання Відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, сформульована таким чином, що спрямована на захист прав Позивача, які ще не порушені. За таких обставин у цій редакції суд не має підстав для задоволення позову в цій частині.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень,чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Стаття 94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею  документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, стягненню з держави на користь Позивача підлягає державне мито в розмірі 3,40 грн.

Згідно ч.1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть   сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМ України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»передбачає, що у адміністративних справах, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, граничний її розмір не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Враховуючи наявну довідку ТОВ «Надія»про те, що на надання правової допомоги Позивачу витрачено три години, що є 0,38 частин від робочого дня, а оплату проведено 03 вересня 2010 року, коли мінімальний розмір заробітної плати становив 888 гривень (ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»), компенсації підлягає сума в розмірі:

888 Х 0,05 Х 0,38 = 16,87 грн

Керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної надбавки як дитині війни всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо їх розміру за період часу з 04 травня 2010 року до 20 грудня 2010.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної надбавки передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 04 травня 2010 року до 20 грудня 2010 (за вирахуванням виплат здійснених раніше).

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва здійснити перерахунок призначеної та належної до виплати ОСОБА_1 з 20.12.2010р. пенсії з урахуванням щомісячної державної соціальної надбавки передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 20,27 гривень судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня отримання стороною  її копії.

            Суддя: