Справа № 2-456/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочину удаваним,

В С Т А Н О В И В :

 У листопаді 2010 року представник за довіреністю ОСОБА_3 звернувся в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання пункту 1.1. кредитного договору № 014/01-04/07-757 укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» від 25.12.2007 року удаваним, в частині що стосується валюти кредиту, та визнати, що валютою позики є гривня, а сума позики на дату укладення договору складає 1 275 125,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не дивлячись на умови кредитного договору, позивач отримав кредит не у доларах США, а в гривнях, відповідач нав’язав, а позивач змушений був погодитися на умови удаваного правочину. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було отримано індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій, що є порушенням низки законів України та Декрету КМ України.  

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Стосовно розгляду справи у заочному порядку заперечував, та просив розглядати справу у загальному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи у його відсутність або про відкладання розгляду справи до суду не направляв, письмових заперечень суду не надав. Судом було вирішено можливим провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2007 року між ВАТ «Раффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/01-04/07-757, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу не відновлювану кредитну лінію (п. 1.1. договору), загальний розмір позичкової заборгованості позивача за наданими в рамках даного договору кредитами не повинен перевищувати 252500 доларів США, зі сплатою 13% відсотків річних (п. 1.2.).

Статтею 60 ЦПК України передбачено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який
сторони насправді вчинили.

Суд вважає, що посилання в судовому засіданні представника позивача на те, що позивачка отримала грошові кошти не у доларах США, а в гривнях, а тому такий правочин є удаваним, є безпідставними та необґрунтованим оскільки із самого кредитного договору випливає, що кредитні кошти були надані позивачці саме у іноземній валюті, доларах США. В судовому ж засіданні, представник позивача не довів та не надав жодного доказу на підтвердження того, що позивачка за кредитним договором № 014/01-04/07-757 від 25.12.2007 року отримала грошові кошти саме у гривні, а не у доларах США, як це зазначено у п. 1.1. кредитного договору.

Слід зазначити, що ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При цьому, згідно до ст.. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відповідно до ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.  

Згідно ст. ст. 526, 629 цього ж Кодексу укладений між сторонами договір/прийняте на се бе зобов'язання являється обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи та власноруч проставляючи свій підпис на кредитному договорі,  отримуючи у відповідача кредитні кошти, позивачка фактично погодилась з умовами кредитного договору, погодилась отримати грошові кошти саме в іноземній валюті, в доларах США та відповідно погодилась забезпечити повернення одержаних кредитів та нарахованих відсотків (п.5.1. кредитного договору).  

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати свої процесуальні обов’язки.

Суд критично відноситься до посилання позивачки на порушення відповідачем валютного законодавства, а саме видачі валютного кредиту без наявної індивідуальної ліцензії та звертає увагу, що правомірність видачі відповідачем кредиту у доларах США вже була предметом дослідження під час розгляду Печерським районним судом м. Києва цивільної справи № 2-4221/2010 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», вважає що позивачка намагається уникнути виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором щодо повернення у визначені кредитним договору.

Оскільки посилання позивачки про порушення її прав з боку відповідача не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.   

Керуючись ст.ст. 60, 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215, 526, 627, 629, 1046-1050, 1054-1056  ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Раффайзен Банк Аваль» про визнання пункт 1.1. кредитного договору № 014/01-04/07-757 від 25.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» удаваним, в частині що стосується валюти кредиту та визнання, що валютою позики є гривня - відмовити.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                               О. В. Ісаєвська