Справа № 2-29/11

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Рейнарт І.  М. ,

при секретарі –                    Віштак С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна

- про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії  –

В С Т А Н О В И В :

 позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 6 лютого 2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що вказаний договір укладений у порушення вимог діючого законодавства.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказана квартира була придбана ним та відповідачкою ОСОБА_2 у період перебування їх у зареєстрованому шлюбі, тому є сумісною власністю подружжя, однак відповідачка без його згоди розпорядилася їх спільною сумісною власністю.

          Позивач стверджує, що відповідачка була обізнана про незаконність заочного рішення суду від 26 грудня 2008р., яким було визнано її право власності на вказану квартиру, та їй було відомо про наявність у суді його позову про поділ спільного майна подружжя, 7 травня 2009р. заочне рішення суду було скасоване, тому відповідачка не мала законних підстав для розпорядження їх квартирою.

          Також позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не мала наміру виконувати умови договору купівлі-продажу квартири, так як продовжує проживати у спірній квартирі, в ній знаходяться її речі.

          Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про анулювання реєстрації права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_2 на підставі заочного рішення суду від 26 грудня 2008р., за ОСОБА_3 на підставі спірного договору купівлі-продажу та просить зобов'язати Київське міське БТІ провести реєстрацію права власності позивача на 1/2 частину даної квартири на підставі рішення суду про поділ спільного майна від  5 липня 2010р.

          Позивач та його представник у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.

          Крім того, позивач у судовому засіданні доповнив, що спірний договір був укладений відповідачами з метою уникнути поділу спільного майна подружжя, що договір був укладений без мети створення юридичних наслідків, так як відповідачки є родичами і фактичної передачі квартири ОСОБА_3 не відбулося, а ціна продажу, яка зазначена у договорі, значно занижена.

          Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 була власницею спірної квартири відповідно до рішення суду від 28 грудня 2009р., яке набрало законної сили і було зареєстровано у визначеному законом порядку, тому мала право на здійснення продажу квартири без отримання згоди позивача.

          Також представник відповідачки стверджує, що відповідачка ОСОБА_4 виселилася із спірної квартири, в ній не проживає, не зареєстрована, тому спірний договір був укладений з метою продажу квартири.

          Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_3 придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу, який належним чином зареєструвала у Київському БТІ, є добросовісним набувачем спірної квартири, і позивач не має законних підстав для витребування у ОСОБА_3 спірної квартири.

          Також представник відповідачки пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 добровільно з квартири не виселилася, тому ОСОБА_3 звернулася з відповідним позовом до суду і на підставі рішення суду була виселена зі спірної квартири і на день розгляду справи судом у квартирі не проживає та не зареєстрована.

          Представник Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у судове засідання не з'явився, про день судового розгляду був повідомлений належним чином, начальник установи направив до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що бюро здійснило реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі правовстановлюючого документу, зокрема договору купівлі-продажу, тому діяло в межах та у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

          Також у запереченні зазначено, що записи про реєстрацію права власності скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, однак позивач не звертався до бюро із заявами про скасування проведеної реєстрації права власності на спірне приміщення, не надавав відповідного правовстановлюючого документу та не отримував письмової відмови, тому його вимоги до бюро безпідставні.

          Вислухавши сторони, приймаючи до уваги заперечення Київського міського БТІ, вивчивши надані докази, судом встановлено, що 6 лютого 2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений  приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у Київському міському БТІ 10 лютого 2009р. (с.с.34-35)

          У п. 2 вказаного договору зазначено, що квартира, яка продається, належить продавцю на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008р., яке зареєстроване у Київському міському БТІ 30 січня 2009р.

          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008р. за ОСОБА_2 було визнано право власності у порядку поділу майна подружжя на квартиру АДРЕСА_1 (с.с.10).

          Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент укладення спірного договору відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на вищезазначену квартиру відповідно до діючого законодавства, на підставі рішення суду, яке було зареєстроване у Київському міському БТІ.

          Посилання позивача на те, що відповідачка була обізнана про незаконність судового рішення, суд вважає безпідставним, оскільки з наданих суду документів вбачається, що рішення суду від 26 грудня 2009р. було скасоване ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва 7 травня 2009рю, тобто після укладення спірного договору.

          Суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідачка ОСОБА_2 не мала права без його згоди розпорядитися їх спільною власністю, є необґрунтованими, оскільки на момент укладення спірного договору вищезазначена квартира не була спільною власністю подружжя, так як рішенням суду був проведений поділ спільного майна подружжя.

          Враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 369 ЦК України.

          Посилання позивача та його представника на те, що відповідачі, укладаючи договір купівлі-продажу не мали на меті реальне настання правових наслідків, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як належних та достатніх доказів у підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 продовжує проживати у спірній квартирі, що відповідачі є родичами,  у судовому засіданні не надано.

          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 липня 2010р. проведено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і визнано право власності позивача на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (с.с.51-54).

          Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010р. рішення суду від 5 липня 2010р. у вищезазначеній частині залишено без змін.

          Таким чином, судом визначено, що позивач має право власності на 1/2 частину спірної квартири.

          Відповідно до  ст. 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару.

          Враховуючи викладені обставини, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 розпорядилася частиною квартири, яка належить позивачу, тому суд вважає можливим в цій частині визнати спірний договір недійсним відповідно до положень ст. 203 та 215 ЦК України.

          При цьому суд враховує, що ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин.

          Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проводить державну реєстрацію майна.

          Відповідно до ст. 26 зазначеного Закону записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Однак нормами вказаного закону не передбачена можливості анулювання записів про реєстрацію права власності.

          Ні позивачем, ні його представником у судовому засіданні не було надано доказів у підтвердження того, що позивач звертався до Київського міського БТІ з приводу скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 26 грудня 2008р., яке було скасоване 7 травня 2009р., та отримав відмову.

          Також суду не надано доказів у підтвердження того, що позивач звертався до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з приводу виконання рішення суду від 5 липня 2010р. про реєстрацію його права власності на 1/2 частину спірної квартири та отримав відмову.

          Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Враховуючи, що позивачем не надано доказів у підтвердження того, що його права, свободи чи інтереси були порушені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до даного відповідача.

          Крім того, предметом даного судового розгляду не є виконання судового рішення від 5 липня 2010р.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 658 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   позов задовольнити частково.

          Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 6 лютого 2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним в 1/2 частині, яка належить ОСОБА_1 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від  5 липня 2010р.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                               І. М. Рейнарт