Справа № 2-257/11

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Супрун Г.  Б. ,

при секретарі –                    Гура І. А.,Костюк А.І.,Бєлоус В.В,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з даною заявою, в якій просив  суд стягнути з колишньої дружини ОСОБА_2   грошові кошти в сумі 365 472,57 грн., які складаються з упущеної вигоди, процентів за користування чужим майном, зитків від інфляції, оскільки вважає, що з 01.07.2007р. по 31.08.2010р. відповідачка користувалась чужим майном, а саме коштами від реалізації  квартири, яка є їх спільної сумісною власністю. Також просив стягнути судові витрати.

            В  судовому засіданні представник  позивача підтримав позов повністю, пояснив, що відповідачка повинна була віддати половину коштів від продажу квартири 04.12.2004р., але вона безпідставно в порушення ст.70,61 СК України зберегала їх у себе. Рішення суду від 13.11.2009р. є лише способом захисту прав позивача шляхом примушення відповідачки до виконання своїх обов"язків по сплаті грошей.

          Представник відповідача   просила в позові відмовити, оскільки ОСОБА_2 в добровільному порядку виконала рішення суду по сплаті позивачу половини вартості від продажу квартири - 243 000,00 грн. Посилання представника позивача на норми глави 83 ЦК України є безпідставними. Зобов"язання , яке виникло за рішенням суду , що набрало законної сили 04.03.2010р., в силу ст.599 ЦК України припинилось.Також просила застосувати строки позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України.

          Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В період шлюбу з 1991р. по 2004р. на ім"я ОСОБА_2 за згодою позивача придбана квартира за адресою:АДРЕСА_1, яка вважається спільним сумісним майном подружжя.

Рішенням Печерського райсуду м.Києва від 12.05.2004р. шлюб між сторонами розірвано. Після цього,  04.12.2004р.відповідачка  за згодою позивача продала квартиру за 486 000,00 грн., що позивачем не заперечується.

Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)  без достатньої правової підстави  (безпідставно набуте майно) зобов»язана повернути потерпілому це майно.

Обрунтовуючи позовні вимоги,  представник  позивача послався на те, що відповідачка зобов»язана була повернути кошти в сумі 243 000,00 грн. ще в липні 2007року , дізнавшись про позовні вимоги позивача про стягнння цих коштів.

Рішенням Печерського районного суду від 13.11.2009р. вирішено стягнути 243 000,00 грн.Дане рішення ухвалою апеляційного суду м.Києва від 04.03.2010р. залишено без змін, тобто набрало законної сили 04.03.2010р.

Відповідачка не спілкувалась з позивачем з 2006р.  в силу склавшихся неприязнених стосунків ( в 2006році вона зверталась до правоохоронних органів з приводу нанесення їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень,(струс головного мозку)

А отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду, одразу  сплатила зазначену суму позивачу.

Слід зазначити, що на  виконання рішення суду  позивач ОСОБА_2   звернувся через півроку -  13.09.2010р.

13.09.2010р. відкрито виконавче провадження на виконання рішення суду. І надано термін для добровільного виконання рішення суду 7 днів.

Дану постанову відповідачка  отримала 11.10.201р., а тому в наданий термін , тобто 15.10.2010року виконала рішення суду, сплативши на рахунок ВДВС на користь позивача  243 000,00 грн., що підтверджується квитанцією  відділення №3702 ПАТ «Банк Форум» (а.с.80).

Представник позивача просив стягнути збитки в порядку ст.22 ЦК України, мотивуючи це доходами, які б відповідачка могла б реально  отримати  за звичайних обставин (упущену вигоду), якби вона розмістила б ці кошти на депозит у банківській установі. Враховуючи середні процентні ставки  на підставі офіційних даних НБУ по депозитним ставкам, відповідачка могла б отримати дохід 143 256,81 грн.

На підставі вимог ст.1048 ЦК України просить стягнути проценти в розмірі облікової ставки НБУ за час користування чужими грошима за період з 01.07.2007р. по 31.08.2010р. в розмірі 80 303,76грн. А також заподіяні зитки від інфляції з 01.07.2007р. по 31.07.2010р. - 141 912,00грн., які відповідачка має сплатити позивачу на підставі ст.1166, 1212 ЦК України. А всього позивач просив стягнути 365 472,57 грн.

Разом з тим, такі посилання представника позивача є безпідставні, оскільки  вимоги позивача щодо отримання відповідачкою прибутку є лише його  припущенням, а тому відповідно до ст.60 ЦПК України судом не приймаються.   Також між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, а тому посилання на ст.1048 ЦК України безпідставні.

Представником позивача не надано доказів, які б підтверджували завдання шкоди позивачу в розумінні ст.1166 ЦК України, на яку він посилається.

Вимоги щодо стягнення інфляційних збитків застосовується за прострочення грошового зобов»язання. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні,  прострочення виконання зобов"язання не було, тому що  відповідачка виконала рішення суду в наданий їй строк для добровільного виконання.  

 Крім того, як зазначив представник позивача, право вимоги коштів у позивача виникло  з моменту укладання договору купівлі-продажу квартири – з 04.12.2004року.   

А звернувся він до суду з даним позовом лише 06.09.2010р. Отже, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк  позовної давності позивачем пропущений без поважних причин.

На підставі наведеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає за недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст.1048, 1212, 1214, 1166, 536 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                              Г. Б. Супрун