Справа №2-1453/07

ЛУЦЬКИЙ    МЕСЬКРАЙОННИЙ    СУД   ВОЛИНСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

/заочне/

2007 року травня 11 дня                                                             місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Іщук Л.П., при секретарі Сухій Л.П.,

з участю представників позивача Кондратюка В.В., Пилигаока В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом вищого професійного училища №9 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок,

встановив:

В січні 2007 року вище професійне училище №9 /далі - ВПУ №9 / звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував такими обставинами.

29 грудня 2003 року між ВПУ №9 і ОСОБА_1був укладений договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ №9 під жилий будинок, згідно з яким ВПУ №9 зобов'язане надати відповідачу в порядку дольової участі під реконструкцію квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 59 м2 з подальшою передачею у власність, а замовник ОСОБА_1 зобов'язується оплатити вартість 59 м2 загальної площі будівлі гуртожитку, вартістю 18 919 грн., отриманої в порядку пайової участі у реконструкції гуртожитку.

Позивач вважає договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок недійсним з тих підстав, що договір не відповідає вимогам закону - ст.48 ЦК УРСР, а також з тих підстав, що недодержана вимога закону про нотаріальне посвідчення угоди - ст.47 ЦК УРСР.

Так, договір нотаріально не посвідчений; рішення про зміну статусу будівлі з гуртожитку на жилий будинок не приймалося виконавчим комітетом Луцької міської ради; відповідач не перебував і не перебуває в трудових відносинах з позивачем. Крім того, позивач не є власником гуртожитку, майно є державною власністю, а функції управління майном здійснює Міністерство освіти і науки.

В судовому засіданні представники позивача Кондратюк В.В., Пилипюк В.П. позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з"явились, однак належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із Статуту Вищого професійного училища №9 міста Луцька /а.с.8-19/, училище є юридичною особою, а засновником його є Міністерство освіти і науки України. Об"єкти права власності : навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ВПУ є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки України за ВПУ і перебуває в користуванні   ВПУ. Функції управління майном, закріпленим за ВПУ, контроль за 

ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України. Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та молодших спеціалістів ВПУ має навчальний корпус, навчально-виробничі майстерні, спортивний та актовий зал, бібліотеку, їдальню, гуртожиток.

З листа Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2001 року /а.с.7/, адресованого управлінню освіти і науки Волинської облдержадміністрації, вбачається, що враховуючи те, що гуртожиток ПТУ №9 м. Луцька через незначну кількість іногородніх учнів завантажений на тридцять відсотків, більша його частина не використовується для поселення, потребує значних коштів на ремонт і реконструкцію, міністерство з метою більш ефективного використання державного майна та вирішення житлової проблеми співпрацівників закладу не заперечувало проти перепланування частини приміщень цього гуртожитку з відокремленим входом за рахунок коштів майбутніх мешканців під квартири.

Та обставина, що будівля по АДРЕСА_1 що належить позивачу, має статус гуртожитку і що цей статус не змінювався в установленому законом порядку, засвідчується актом передачі майна з балансу 28 Державного підшипникового заводу на баланс ПТУ - 9 управління освіти Волинської обласної державної адміністрації за 1993 рік, в якому значиться гуртожиток /згідно Статуту ВПУ створене шляхом реорганізації професійно-технічного училища №9 м. Луцька/, відповідь Луцького міськвиконкому від 23 березня 2007 року.

Відповідно до глави 4 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається в користування за спільним рішенням адміністрації підприємтва, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету - для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Отже, особливий правовий статус гуртожитку не дозволяє власникові проводити відчуження окремих жилих приміщень в гуртожитку без зміни статусу будівлі на жилий будинок.

Крім того, встановлено, що відповідач не перебував і не перебуває в трудових відносинах з позивачем і жила площа в гуртожитку ВПУ №9 йому в користування в установленому законом порядку не надавалась.

Із договору про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ №9 під жилий будинок від 29 грудня 2003 року вбачається, що позивач передає у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1загальною площею 59 кв.м. спочатку провівши реконструкцію гуртожитку і після прийняття державною комісією жилого будинку в експлуатацію, а відповідач сплачує позивачу 18 919 грн. /а.с.5/. З довідки ВПУ №9 від 9 лютого 2007 року №55 вбачається, що фактично відповідачем сплачено позивачу за договором 26984,64грн.

Отже, фактично має місце відчуження жилого приміщення, а саме : купівля-продаж окремої квартири в будинку з умовою щодо переходу її у власність покупця після завершення реконструкції гуртожитку в жилий будинок і здачі його в експлуатацію.

Згідно ст.225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Оскільки майно, в тому числі і гуртожиток по АДРЕСА_1 , є державною власністю згідно Статуту Вищого професійного училища №9 м.Луцька, а училище лише користується майном, функції управління майном здійснює Міністерство освіти і науки України, то училище не вправі відчужувати майно. До того ж і самого майна - квартири у багатоквартирному жилому будинку на момент укладення договору не існувало, так як реконструкція гуртожитку не завершена, статус будівлі з гуртожитку на жилий будинок не змінений.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Таким чином, Договір від 29 грудня 2003 року слід визнати недійсним з підстав, передбачених ст.48 ЦК УРСР - не відповідає вимогам закону, а саме : ст.225 ЦК УРСР, главі 4 ЖК України, Примірному положенню про гуртожитки.

Крім того, відповідно до ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору /ст.47 цього Кодексу/. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради.

Як вбачається з Договору від 29 грудня 2003 року, він укладений в письмовій формі, але нотаріально не посвідчений. Тому даний договір є недійсним з підстав, передбачених ст.47 ЦК УРСР.

Отже, Договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ №9 під жилий будинок від 29 грудня 2003 року є недійсним на підставі ст.ст. 47,48 ЦК УРСР.

Про застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.48 ЦК УРСР, вимога не заявлялася.

Згідно ч.І ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи /а.с.1, 2/ вбачається, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 269,84 грн. і по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн. Отже, судові витрати, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58, 59, 60, 213, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, на підставі ст.ст.47,48 , 225, 227 ЦК УРСР, глави 4 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку під жилий будинок, укладений 29 грудня 2003 року між вищим професійним училищем №9 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь вищого професійного училища №9 269,84 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою ОСОБА_1, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.