Баранівський районний суд Житомирської області    

                            Справа № 2-121/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року  Баранівський районний суд Житомирської області  в складі: головуючого  судді Михалюка О.  П.  секретаря судових засідань  Миронюк Л.К. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом  ОСОБА_2  до  Марківської сільської ради Житомирської області про встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності та визнання права власності на спадкове майно   ,   -

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Марківської сільської ради Житомирської області про встановлення факту володіння при житті будинком на праві приватної власності № АДРЕСА_1 ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Марківка Баранівського району Житомирської області та про визнання за ним права власності на спадкове майно, а саме: вказаний житловий будинок.

В обгрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_2 зазначив, що його батьками  є   ОСОБА_4 ,  яка  померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_3,  який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. При житті вони збудували житловий будинок за № АДРЕСА_1, на день смерті батько ОСОБА_3 постійно там проживав і був зареєстрований у цьому будинку, є його власником. Також батько користувався земельною ділянкою площею 0, 44 га, яка була виділена для будівництва і обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства, яка не приватизована . Будинок батька був зареєстрований в погосподарській книзі сільської ради, що на той час було достатнім, а тому будь-якого іншого правовстановлюючого документу на будинок вони не мали, а тому цей будинок не зареєстрований в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно.

Документи про виділення земельної ділянки під будівництво та обслуговування будинку та про прийняття його в експлуатацію не збереглися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року його  батько ОСОБА_3 . помер, не залишивши заповіту.

Він до смерті батька, на день його смерті та до цього часу проживає в даному будинку, користується ним, що свідчить про те, що він фактично прийняв спадщину.

Коли він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то дізнався, що отримати свідоцтво про право на спадщину - житловий будинок, він не може, так як у нього відсутній правовстановлюючий документ на нього , тому нотаріусом винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 30.11.2010 року. Оспорювати дану відмову він не має законних підстав.

Його батько за життя не звертався з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на будинок, а тому Марківська сільська рада не може видати свідоцтво про право власності на будинок на померлу особу на даний час .

Спадкоємцями по закону першої черги є він та його брати — близнюки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які спадщини не приймали, на неї не претендували і не претендують.

В судове засідання   позивач ОСОБА_2 та   його  представник  ОСОБА_7  не з”явились, до суду  від представника позивача  надійшла заява  , згідно якої      вона просить     розглянути справу  у її відсутності, позовні вимоги  підтримує.

 Представник відповідача: Марківської сільської ради Житомирської області в судове засідання не з”явився, згідно листа голови Марківської сільської ради , рада просить розглянути справу без представника,    позовні  вимоги  вони визнають, просять суд їх  задовольнити.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з”явились , направили до суду листи , згідно яких просять розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги ОСОБА_2 .  вони визнають повністю, на спадщину батька вони не претендують .

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що  батьками  позивача   ОСОБА_2   є   ОСОБА_4 ,  яка  померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_3,  який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року  в с. Марківка  Баранівського району  ( а.с. 8,9).   При житті вони збудували житловий будинок за № АДРЕСА_1, на день смерті батько ОСОБА_3 постійно там проживав і був зареєстрований у цьому будинку, є його власником. Також ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою площею 0, 44 га, яка була виділена для будівництва і обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства, яка не приватизована . Будинок  був зареєстрований в погосподарській книзі  Марківської  сільської ради  Баранівського району  , що на той час було достатнім, а тому будь-якого іншого правовстановлюючого документу на будинок вони не мали, а тому цей будинок не зареєстрований в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно.

Ці обставини відповідали вимогам ст. ст. 100, 101 ЦК України ( в редакції від 1963 року), та підтверджуються довідкою Марківської сільської ради за № 630 від 05.07.2010 року, про те, що згідно книг погосподарського обліку в АДРЕСА_1  житловий  будинок  рахується за ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року  ( а.с.   10),  довідкою Марківської сільської ради за № 629 від 05.07.2010 року про те, що за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка розміром 0,44 га , яка не приватизована   (а.с. 11), повідомленням КП “Новоград-Волинське бюро технічної інвентаризації” від 29.11.2010 року № 596  про відсутність   реєстрації   права   власності    на  даний  будинок  ( а.с.  13).

Дані докази також вказують на те, що даний будинок не є самовільним будівництвом.

Позивач ОСОБА_8 до смерті батька ОСОБА_3,   на день його смерті та до цього часу проживав та проживає в даному будинку, користується ним , там зареєстрований , що підтверджується копією його паспорта та  довідкою Марківської  сільської ради  Баранівського району     №  508    від  31.04.2010  року ( а.с.  12)  і  свідчить про те, що він фактично прийняв спадщину та вважається таким, що прийняв спадщину згідно ч. 3 статті 1268 ЦК України.

       Інші  спадкоємці   першої  черги  ОСОБА_6,  ОСОБА_5    , згідно їх заяв, на спадщину  не  претендували і не претендують, тому  спору   між  спадкоємцями немає.

Згідно постанови державного нотаріуса від 30.11.2010 року № 469/02-31 останнім відмовлено ОСОБА_2 . у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 в зв”язку із відсутністю реєстрації в БТІ правовстановлюючого документа на будинок  ( а.с. 14). Позивач цю постанову нотаріуса не оскаржує.

У відповідності із п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністра юстиції України 03.03.2004 року № 20/5 ( із наступними змінами та доповненнями) , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації ( за винятком земельної ділянки) , нотаріус вимагає , крім правовстановлювального документу, витяг із Реєстру прав власності.

Дані вимоги свідчать про те, що ОСОБА_2 не може отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі , так як у нього відсутній правовстановлювальний документ на спадковий житловий будинок на ім”я його батька ОСОБА_3 і право власності на будинок не зареєстровано на ім”я останнього. У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Судом встановлено, що такі умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_2 відсутні з причин , зазначених вище , тому вимоги його щодо встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності при житті ОСОБА_3 та визнання права власності на спадкове майно за ним при таких обставинах є обгрунтованими.   Ці вимоги доведені вищевказаними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Встановлена сторонами  вартість спадкового будинку  в  60 000  гривень  відповідає вимогам    п.  12   Постанови  Пленуму  Верховного Суду  України   №   20 від    22.12.1995  року   із наступними змінами та доповненнями   “Про   судову практику    у справах    за позовами  про захист    права  приватної  власності”,  що  підтверджується довідкою Марківської  сільської ради  Баранівського району   від 28.12.2010  року №   344   ( а.с.  15).   

Керуючись ст.ст.10,11,60,78,88, 212,213,215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 100-101 ЦК України ( в редакції від 1963 року) , ст. ст. 1216, 1220- 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України ( в редакції від 16 січня 2003 року ) , п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністра юстиції України 03.03.2004 року № 20/5 ( із наступними змінами та доповненнями) , суд

Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Марківка Баранівського району Житомирської області ОСОБА_3 при житті володів житловим будинком АДРЕСА_1 на праві приватної власності.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Марківка Баранівського району Житомирської області , як за спадкоємцем за законом першої черги , право власності на спадкове майно його померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року   його   батька ОСОБА_3, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.   

Суддя:О. П. Михалюк