Справа № 2-а-433/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          21 січня 2011 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області  Геєнко М.Г. розглянувши у скороченому провадженні  адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янськ Донецької області, про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

06.01.2011 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янськ   Донецької області, про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни, обґрунтувавши  свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст. 1  Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року ,,Про соціальний захист дітей війни”, є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01  січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.

Просила визнати дії УПФУ в м. Слов'янську Донецької області протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  та виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2010 року довічно або доки діє норма цього Закону.

На підставі ст. 183-2 КАС України справа розглядається у порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання  та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач ОСОБА_1  є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, вважаю, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії  на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Позовні вимоги про нарахування  підвищення пенсії за період з 01.01.2010р. по день прийняття рішення суду підлягають задоволенню, оскільки ЗУ ,,Про державний бюджет України на 2010рік” дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу недоплачену, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу в подальшому також задоволенню не підлягають, оскільки захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому (далі) нараховувати щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє.

Відповідно до ст. 87 Закону України  ,,Про пенсійне забезпечення" від  05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, відповідно до якої  суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком Оскільки виплата підвищення до пенсії є однією з складових пенсії в цілому, вважаю, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав з даних  правовідносин.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 7, 14, 17, 18, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 183-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суддя , -     

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янськ Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2010р. по  21 січня 2011 року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янськ Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за період з 01 січня 2010  по  21 січня 2011 року, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова  може бути оскаржена в  апеляційному порядку до Донецького  Апеляційного Адміністративного суду через  Слов’янський міськрайонний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                                        М.Г.Геєнко