АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-42/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 21 Пироженко В.Д.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Василенко Л. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л.І.

суддівДемченка В.А., Бородійчука В.Г.

при секретаріБондаренко І.Г.

з участю адвоката                          ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2010 року по справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Орган опіки та піклування Соснівського райвиконкому м. Черкаси про визнання недійсним договору дарування, витребування майна, скасування реєстрації права власності та відшкодування витрат добросовісного набувача,

в с т а н о в и л а :

27.04.2009 р. Черкаська міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Орган опіки та піклування Соснівського райвиконкому м. Черкаси про визнання недійсним договору дарування, витребування майна, скасування реєстрації права власності та відшкодування витрат добросовісного набувача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що у 2005 році ОСОБА_7 звернулася у Соснівський районний суд м. Черкаси із позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про набуття права власності за набувальною давністю на кімнати № 2, 6 квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2005 р. було визнано за ОСОБА_7 право власності на кімнати № 2, 6 квартири АДРЕСА_1.

В подальшому дане рішення було оскаржено ОСОБА_11 Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2008 р. апеляційну скаргу ОСОБА_11 було задоволено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2005 р. скасовано і справу направлено на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

До початку розгляду справи по суті у новому складі суду, ОСОБА_7 подала заяву про залишення свого позову без розгляду.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.02.2009 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю залишено без розгляду. Тобто, на момент звернення Черкаської міської ради до суду, рішення Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.12.2005 р., яким за ОСОБА_7 визнано право власності за набувальною давністю є скасованим.

22.08.2007 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_2, посвідчений нотаріусом ОСОБА_14 і зареєстрований за реєстровим № 9775. У договорі дарування зазначено, що право власності на кімнати належить дарувальнику, тобто ОСОБА_7 – на підставі рішення Соснівського районного суду від 12.12.2005 р.

25.09.2007 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_2.

19.08.2008 p. між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_3.

Таким чином, кімнати № 2, 6 квартирі АДРЕСА_4, вибули із комунальної власності територіальної громади м. Черкаси і в теперішній час належать на праві приватної власності ОСОБА_10

Договір дарування кімнат був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 22.08.2007 р., проте 10.05.2007 р. від ОСОБА_11 до апеляційного суду Черкаської області поступила заява про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційна скарга.

Позивач вказує, що ОСОБА_7 володіла інформацією про те, що рішення суду від 12.12.2005 р. про визнання за нею права власності на кімнати оскаржене, а тому може бути змінене чи скасоване. Володіючи інформацією про оскарження судового рішення, за яким набуте право власності на кімнати, ОСОБА_7 не мала права укладати договір про їх дарування, отже уклала вона цей договір недобросовісно.

Вважає, що відповідачі проявили волевиявлення, але в його основі не мали справжньої волі укласти договори. Оскільки різні форми волевиявлення є лише засобами вияву об’єктивно існуючої волі, то очевидно, що за відсутністю справжньої волі на укладення договору таке волевиявлення є неповноцінним і не має юридичного значення.

Черкаська міська рада не була стороною у справі про набуття права власності за набувальною давністю кімнат № 2, 6 квартири АДРЕСА_1, тому у Черкаської міської ради, як єдиного органу, уповноваженого розпоряджатися комунальною власністю, були відсутні відомості про те, що вказані кімнати перейшли до приватної власності інших осіб і фактично вибули з володіння міської ради не з її волі, що надає підстави для витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_10 на користь територіальної громади міста.

Тому Черкаська міська рада просила суд визнати недійсним договір дарування кімнат укладений 22.08.2007 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_14 реєстр № 9775; визнати недійсним договір купівлі-продажу кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_15 реєстр № 6668; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 кошти в сумі 8261 грн.; витребувати кімнати № 2, 6 в квартирі АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 та повернути їх до комунальної власності міста Черкаси; зобов’язати КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» скасувати попередні реєстрації права власності на кімнати № 2, 6 в квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_1 укладений 22.08.2007 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округ ОСОБА_14 реєстр № 9775.

Зобов’язано КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на кімнати № 2, 6 в квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Черкаської міської ради 8261грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Черкаської міської ради судові витрати в сумі 16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Черкаська міська рада просить рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, змінити: витребувати кімнати № 2, 6 в квартирі АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 та повернути їх до комунальної власності міста Черкаси; зобов’язати КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» скасувати попередні реєстрації права власності на кімнати № 2, 6 в квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_9, ОСОБА_10; відшкодування витрат добросовісного набувача за придбання майна покласти на ОСОБА_7. В решті рішення залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_11, представника ОСОБА_11 –   ОСОБА_16, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її  частково задовольнити.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача,  районний суд виходив  з того, що оскільки при вирішенні цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про набуття права власності за набувальною давністю на кімнати № 2, 6 квартири АДРЕСА_1, виконавчий комітет Черкаської міської ради діяв за згодою Черкаської міської ради, тому не можна вважати, що майно вибуло не з волі Черкаської міської ради.  За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні кімнати не можуть бути витребувані у ОСОБА_10

Однак повністю погодитись з висновком районного суду  не можна, оскільки суд не правильно застосував норми  матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує із наступних підстав.

Зі змісту ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування – ст. 327 ЦК України.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що  сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому пунктом 30 статті 26 приведеного Закону, яка регламентує  виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, визначено, що  виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

За нормами ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2005 р. позов ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про набуття права власності за набувальною давністю був задоволений, визнано за ОСОБА_7 право власності на кімнати № 2, 6 квартири АДРЕСА_1 При цьому в приведеному рішенні суду вказано, що відповідач у справі – Виконком Черкаської міської ради скерував до суду відзив на позов, в якому не заперечував проти закріплення за позивачкою спірних кімнат а. с. 13.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2008 р. апеляційну скаргу ОСОБА_11, який не брав участі у справі, було задоволено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2005 р. скасовано і справу направлено на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду. Зі змісту ухвали вбачається, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга були подані до суду ОСОБА_11 10.05.2007 р. а. с. 12.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.02.2009 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю залишено без розгляду а. с. 11.

22.08.2007 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_4, посвідчений нотаріусом ОСОБА_14 і зареєстрований в реєстрі за № 9775. В електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно даний договір зареєстрований 10.09.2007 р.  При цьому в  договорі дарування зазначено, що право власності на кімнати належить дарувальнику, тобто ОСОБА_7 – на підставі рішення Соснівського районного суду від 12.12.2005 р. а. с. 10.

Таким чином договір дарування від 22.08.2007 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений після того як  ОСОБА_11, як особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про його права та обов’язки, 10.05.2007 р. до суду   подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на рішення суду, на підставі якого було набуто право власності на спірне нерухоме майно.

25.09.2007 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_2 а. с. 9.

19.08.2008 p. між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_3.

За викладених обставин, куруючись ст. ст. 203, 215 ЦПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір дарування кімнат № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_1 від 22.08.2007 р., укладений  між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і посвідчений нотаріусом ОСОБА_14,  повинен бути визнаний недійсним, а реєстрація даного права власності, скасована, так як правоустановчий документ на майно – рішення суду від 12.12.2005 р., яким за ОСОБА_7 визнано право власності за набувальною давністю, скасований.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

На ряду з викладеним, суд першої інстанції, встановивши, що  при вирішенні цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про набуття права власності за набувальною давністю на спірні кімнати, Виконавчий комітет скерував до суду відзив, в якому не заперечував проти задоволення позову, дійшов висновку, що Виконком діяв за згодою міської ради, тому не можна вважати, що майно вибуло не з волі Черкаської міської ради.  

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні кімнати не можуть бути витребувані у ОСОБА_10, а позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Проте судова колегія не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем  у справі за позовом ОСОБА_7  про набуття права власності за набувальною давністю був Виконком Черкаської міської ради.

Черкаська міська рада є самостійною юридичною особою та не являлась стороною у даній справі.

Оскільки рішення на яке посилається суд першої інстанції скасоване, позов ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про набуття права власності за набувальною давністю на кімнати № 2, 6 квартири АДРЕСА_1 залишений без розгляду, Виконавчий комітет Черкаської міської ради не мав права розпоряджатись вказаним майном, а Черкаська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює управління майном, що є у комунальній власності, та являється самостійною юридичною особою, не була стороною у справі, судова колегія приходить до висновку, що спірне майно  вибуло з володіння Черкаської міської ради не з  її волі.

З викладених підстав рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо витребування майна у ОСОБА_10, повернення його до комунальної власності міста, зобов’язання скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_17 і ОСОБА_10 та відшкодування витрат добросовісного набувача, підлягає  скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про витребування кімнат № 2, 6 квартири АДРЕСА_1  від добросовісного набувача ОСОБА_10 - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК, передачі їх  до комунальної власності міста Черкаси та скасування реєстрації права власності за ОСОБА_17 та ОСОБА_10 Також з ОСОБА_8, як особи, яка здійснила платне відчуження спірного майна, на користь ОСОБА_10 необхідно стягнути понесені витрати в сумі 8261 грн.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо витребування майна у ОСОБА_10 та повернення його до комунальної власності, зобов’язання скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_17 та ОСОБА_10 та відшкодування витрат добросовісного набувача скасувати.

Витребувати кімнати № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 та повернути їх до комунальної власності міста Черкаси.

Зобов’язати КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на кімнати № 2, 6 у квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 та  ОСОБА_10.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 8261 грн.

В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий :

          Судді :