АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-60/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 122 ч.1, 75, 76 КК України Ткаченко С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Торопенка М.В., Тапала Г.К.
з участю прокурора Лєнкової Н.Д.
адвоката ОСОБА_3
засудженої ОСОБА_4
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Бордуніс О.П., адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 на вирок Чигиринського районного суду від 19 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судима
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і їй призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 роки та зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і з’являтися в ці органи для періодичної реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 три тисячі гривень моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджена за те, що 27 липня 2010 року близько 9 год. на межі своєї присадибної ділянки, розташованої в с. Головківка, Чигиринського району, Черкаської області під час сварки з потерпілою ОСОБА_5, на ґрунті неприязних відносин, умисно нанесла один удар лопатою в ліву частину обличчя голови, внаслідок чого потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої виличної кістки, крововиливу повік лівого ока та лівої виличної ділянки.
На вирок суду прокурором подана апеляція, в якій він просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання засудженій ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КК України 3 роки позбавлення волі та звільнити її від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 роки і зобов’язати її не виїзджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та з’являтися періодично для реєстрації.
В обґрунтування своїх вимог прокурор спирається на те, що засуджена у вчиненому щиро не розкаялась, злочин вчинила щодо особи похилого віку, вона ніде не працює, характеризується посередньо.
Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах засудженої також подана апеляційна скарга, в якій вона просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, посилаючись на те, що під час досудового слідства, слідчим було порушено право на захист обвинуваченої ОСОБА_4, оскільки їй не в повній мірі були роз’яснені її права, зокрема ст. ст.21, 47 КПК України, слідство проведено однобічно та неповно, ряд процесуальних рішень прийнято з порушенням норм кримінально-процесуального закону, зокрема на а.с.38-40.
Адвокат також зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так суд поклав в основу доказування вини засудженої висновок судово-медичного експерта про тяжкість, утворення та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень потерпілій, не викликавши в судове засідання експерта для більш детального з’ясування цих обставин.
Незрозуміло адвокату також, з яких підстав суд задоволив стягнення моральної шкоди в сумі 3000 гривень, оскільки належно оформленої позовної заяви від потерпілої в справі немає.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав свою апеляцію і залишення апеляції адвоката без задоволення, пояснення засудженої та її адвоката в підтримку своєї апеляції і залишення апеляції прокурора без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і адвоката в інтересах засудженої задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_4 в інкримінованому їй злочині ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засудженої є правильною.
Встановлено, що подія сталася біля межі присадибних ділянок засудженої та потерпілої в с. Головківка, Чигиринського району, Черкаської області під час сварки між ними на ґрунті особистих неприязних відносинах.
Суд 1 інстанції належним чином дослідив обставини події і дійшов обґрунтованого висновку про винність саме ОСОБА_4 у вчиненні злочину, тобто умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_5
Посилання адвоката ОСОБА_3 на істотні порушення норм кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства, які виразилися на її думку в неповному обсязі роз’яснень прав підозрюваної (обвинуваченої), чим нібито порушено її право на захист, а також однобічність і неповнота досудового слідства та судового розгляду не можуть взятися до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи.
Порушення права на захист має місце тоді, коли відповідно до вимог ст.45 КПК України участь захисника у провадженні справи є обов’язковою, а його не було, або коли особа наполягає на забезпеченні її захисником, а їй в цьому відмовлено.
В даному випадку ОСОБА_4 не є особою, якій за законом потребувалась обов’язкова участь захисника, право на захист їй роз’яснено і в послідуючому вона була забезпечена захисником, чим усунуто вказаний недолік, тобто її право на захист відновлено під час судового розгляду справи.
Не можна вважати обґрунтованими вимоги захисника про нібито перебування засудженої під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, оскільки будь-яких даних про це немає, немає і висновку спеціаліста-психолога. Підстав для проведення судово-психологічної експертизи не було і суд 1 інстанції обґрунтовано відмовив адвокату в цьому клопотанні.
Підняті питання захисником про те, що частина процесуальних документів складена слідчим з порушенням вимог закону (зокрема не поставлено час проведення слідчої дії, не вказано прізвище статиста тощо) не дають підстави для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, оскільки проведення самої слідчої дії і змісту протоколу ніким не заперечується. Це може бути підставою для винесення окремої постанови (ухвали) на дії слідчого.
Що стосується протоколу виїмки, то за законом така слідча дія проводиться за постановою суду лише тоді, коли проведено примусову виїмку, однак матеріали справи свідчать, що обвинувачена добровільно видала лопату і слідчий не заходив до її двору.
Посилання адвоката на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які виразилися в тому, що суд без виклику і допиту в судовому засіданні експерта, який проводив судово-медичну експертизу по тілесним ушкодженням, взяв до уваги його висновок, не можна вважати обґрунтованим, оскільки виклик і допит експерта провадиться лише за умови коли суду або його учасникам не зрозумілі медичні терміни, неповний висновок, незрозумілий його зміст або уточнення інших обставин проведеної експертизи, що має суттєве значення для правильного вирішення обставин справи.
Висновок експерта не викликає сумнівів в його правильності та обґрунтованості, тому суд обґрунтовано взяв його до уваги як доказ у справі.
Що стосується цивільного позову то суд розв’язав його вірно, оскільки в період досудового слідства від потерпілої було відібрано заяву, де вона просила визнати її цивільним позивачем із зазначенням матеріальної шкоди на суму 1000 грн. та моральної шкоди на суму 4000 грн. Постановою слідчого потерпіла визнана цивільним позивачем (а.с.20, 21).
Суд задоволив вимоги потерпілої частково, стягнувши 3000 грн. моральної шкоди, а матеріальну не стягував, оскільки вона нічим не підтверджена.
Таким чином будь-яких підстав для задоволення апеляції адвоката колегія суддів не вбачає.
Оскільки прокурор в апеляційній інстанції відмовився підтримувати апеляцію прокурора, що брав участь у справі в суді 1 інстанції, тому апеляцію прокурора також слід залишити без задоволення.
Крім цього апеляція прокурора носить суперечливий характер і належним чином не обґрунтована.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора та адвоката ОСОБА_3 на вирок Чигиринського районного суду від 19 листопада 2010 року щодо засудження ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий
Судді