Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа №  1-68/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08.02.2011м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого: Леньо В.В.,

при секретарі: Дорда Д.В.,

за участю прокурора: Камінської О.В.,

підсудної: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Виноградові справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 громадянки України, українки, без освіти, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, опікується малолітнім братом, працюючої, раніше судимої Рахівським районним судом Закарпатської області 12.07.2004 року за ст.188 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки,

за ч.1 ст.199 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 знайшла купюру номіналом 100 гривень біля одного із кіосків на ринку "Барабашово", який знаходиться біля станції метро "Академіка Барабашова" в м.Харків. Про те, що дана купюра номіналом 100 гривень фальшива, ОСОБА_1 дізналася того ж дня, коли й знайшла її, а саме, коли приїхала на квартиру, яку винаймала в м.Харків, де детально оглянула знайдену грошову банкноту номіналом 100 гривень України, виявивши, що вона виготовлена із неякісного паперу і що фарби на ній були не чіткими. Також про те, що купюра є фальшивою ОСОБА_1 дізналася від касир-провідника дизель-поїзда, ОСОБА_2 та квиткового касира квиткової каси ст. Королево ОСОБА_3, коли 10 листопада 2010 року, намагалася придбати від них квиток на проїзд залізничним транспортом і таким чином хотіла розміняти фальшиву купюру.

ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю і показала, що проживає разом зі своїм малолітнім братом ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1 На даний час тимчасово працює в кафе “Корчма” в м.Хуст.  На початку року вона їздила в м.Харків на заробітки разом із робочою бригадою із с.Чумалево, Тячівського району, де виготовляли тротуарну плитку. Одного разу перебуваючи на ринку "Барабашово", який знаходиться біля станції метро "Академіка Барабашова", м.Харків, біля одного із кіосків вона знайшла грошову банкноту номіналом сто гривень. Піднявши її, не оглядаючи, вона відразу сховала її в кишеню штанів та пішла на квартиру, яку винаймала в м.Харків. Ввечері того ж дня вона згадала про знайдену купюру та вирішила оглянути її. Оглянувши купюру, вона відразу зрозуміла, що купюра підроблена, оскільки зображення на ній було не чітким та виготовлена із неякісного паперу. Це її дуже засмутило, тому що вона надіялася, що знайдена купюра справжня та вона зможе собі дещо купити. Однак не зважаючи на це викидати знайдену купюру не збиралася, а заховала її для того, щоб в майбутньому спробувати збути її.

Після приїзду додому в м.Хуст, вона заховала знайдену в м.Харків підроблену грошову купюру та нікому про неї не говорила. Але у зв'язку з тим, що вдома роботи вона не мала, а матеріальне становище у неї скрутне, вона вирішила збути підроблену грошову банкноту. Так, 10 листопада 2010 року, близько 9-ої години зранку, взявши з дому підроблену грошову банкноту, вона вирішила поїхати дизель-поїздом в м.Виноградів на ринок, де хотіла збути дану купюру, оскільки в м.Хуст, цього робити побоялася, тому що там її можуть впізнати. На ст.Хуст, вона здійснила посадку у дизель-поїзд сполученням Солотвино-Королево, тому що прямого поїзда до ст.Виноградів не було. Під час поїздки в дизель-поїзді провідниками проводилась перевірка проїзних документів. Коли одна із провідниць підійшла до неї та запитала чи має вона квиток на проїзд у дизель-поїзді, вона відповіла що не має та попросила в провідниці квиток до ст.Королево, а для розрахунку дала їй підроблену грошову банкноту. Взявши купюру в руки, провідниця відразу виявила її не справжність та повідомила їй про це та повернула дану купюру. Після цього вона надала провідниці справжні гроші за квиток до ст.Королево. Приїхавши на ст.Королево, вона побачила, що йде сильний дощ, і тоді вирішила вже нікуди не їхати, а спробувати збути підроблену грошову купюру на ст.Королево. Деякий час вона походила по вокзалу, а потім надумала піти в приміську касу та спробувати придбати квиток за підроблену грошову купюру. Підійшовши до каси, вона попросила у касира квиток на найближчий поїзд до ст.Виноградів та подала їй підроблену грошову банкноту номіналом 100 гривень. Квитковий касир, взявши підроблену купюру в руки також відразу виявила її не справжність та сказала їй про це та відмовила їй в продажі квитка за підроблену грошову. Тоді вона почала сперечатись із касиром та доказувати, що гроші справжні, але касир на неї не звертала увагу, після чого вона відійшла від каси на декілька кроків. Приблизно через 10 хвилин до неї підійшли двоє чоловіків у цивільному одязі, представились працівниками міліції, та попросили надати для перевірки документи, які б посвідчували її особу, а також сказали, що отримали повідомлення про те, що вона намагається збути підроблену грошову банкноту номіналом сто гривень. Вона надала свій паспорт, після чого один із працівників міліції запросив у приміщення залу очікування двох понятих, в присутності яких запропонували їй видати підроблену грошову купюру. Зрозумівши, що в неї немає виходу, на прохання працівників міліції вона погодилась та видала їм сто гривневу підроблену купюру. Після цього її було запрошено в ЛВ на ст.Королево, де вона детально розповіла про походження вищевказаної купюри. Вона усвідомлює протиправність своїх дій, щиро розкаюється у вчиненні злочину, зазначила, що вчинила злочин через тяжке матеріальне становище, на даний час опікується малолітнім братом, знайшла роботу і працює, в подальшому обіцяє не допускати правопорушень, просила не застосовувати суворе покарання та не позбавляти її волі.

Визначаючи в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд за згодою учасників судового розгляду обмежується допитом підсудної, яка визнала себе винною повністю. Дослідження решти доказів вважати недоцільним.

Оцінивши зізнання підсудної в сукупності з іншими зібраними доказами, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України є доведеною, а юридична кваліфікація її дій, як зберігання, перевезення з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот, – правильною.

Обставини, що пом’якшують покарання підсудної судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, суд визнає як пом’якшуючі обставини збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, що полягає у важкому матеріальному становищі підсудної, позаяк саме крайня нужденність спровокувала підсудну до вчинення зазначеного злочину. Також як пом’якшуючу обставину суд визнає піклування підсудної за своїм неповнолітнім братом ОСОБА_4

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

Обираючи міру покарання підсудній, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею злочину, дані особистості – в лікарів нарколога, фтізіатра та психіатра на обліку не перебуває (а.с.108, 109), по місцю проживання характеризується позитивно (а.с.26), раніше судима Рахівським районним судом Закарпатської області 12.07.2004 року за ст.188 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки, в силу ст. 89 КК України несудима (а.с.20, 21-24), наявності декілька пом’якшуючих обставин та відсутності обставин, які б обтяжували вину підсудної.

При викладених обставинах, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе в умовах без ізоляції від суспільства і до неї необхідно обрати покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано її дії із наданням на підставі ст.75 КК України іспитового строку і покладенням на неї обов'язків у відповідності до ст.76 КК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку, встановленому ст.81 КПК України.

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат, а саме за проведення судово-технічної експертизи в розмірі 912,71грн. (а.с.50), суд враховує ті обставини, що підсудна на утриманні має малолітнього брата ОСОБА_4 (а.с.111), немає стабільного джерела доходів, позаяк згідно наданої довідки працює тільки тимчасово строком на три місяці (а.с.110), а відтак приходить до висновку, про неспроможність підсудної ОСОБА_1 відшкодувати витрати на проведення судово-технічної експертизи, тому на підставі ч.5 ст.93 КПК України, такі витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України та призначити їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо вона протягом одного року не вчинить новий злочин.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд.

Речові докази – підроблену купюру номіналом сто гривень України серії ГЄ №0331583, що знаходиться в ДНДЕКЦ МВС України – знищити (а.с.33).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб через даний районний суд.

ГоловуючийВ. В. Леньо