Справа №1-37

2007р.

ВИРОК

Іменем України

23 квітня 2007 року.

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі :головуючого-судді                             Борсука П.П.

при секретарі                                   Самсонюку А.В.

з участю прокурора                        Мартинченко О.О.

захисника                                         ОСОБА_1

потерпілих                                       ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_4,ОСОБА_5та їх представника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу про обвинувачення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця АДРЕСА_1, жителяАДРЕСА_2, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого , у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

встановив:

22 листопада 2005 року біля 21 год ОСОБА_7 проходячи разом з ОСОБА_8 по вулиці Мар"янівка в с.Фаринки Камінь-Каширського району зустріли лежачого на землі, на обочині ОСОБА_9, який перебував в стані алкогольного сп"яніння. Коли ОСОБА_8 намагався звести його на ноги, ОСОБА_7 допустивши злочинну недбалість наніс удар рукою в плече ОСОБА_9 внаслідок якого обоє впали в рів, де останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, котра супроводжувалася крововиливами під оболонки головного мозку, правобічною субдуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливом, що спричинили його смерть.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 вину свою у вчиненні йому інкримінованого злочину визнав повністю та суду дав показання, що 22.11.05 року, близько 21 години разом з ОСОБА_8 йшли до баби за цигарками. На дорозі навпроти будинку ОСОБА_8 побачили лежачого на землі п'яного чоловіка з кров"ю на обличчі. Для приведення його до свідомості він двічі вдарив долонею руки по обличчі. ОСОБА_8 забравши його від потерпілого почав підіймати останнього, на що він вдарив його рукою в плече, внаслідок чого обоє впали в рівчак. Встановивши хто є потерпілий, підводою ОСОБА_9 завезли додому. Спричинення смерті потерпілому він не бажав.

2 

Крім повного визнання підсудним своєї вини, вона доведена доказами дослідженим в судовому засіданні.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що приблизно 24 години чоловіка на підводі привезли ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які занесли в будинок, розділи та поклали на ліжко.Останні повідомили, що чоловіка знайшли на дорозі, хто його побив не знають. Ранком виявили, що чоловік не рухається, повідомила сина, який викликав фельдшерку та доставили в лікарню. На слідуючий день чоловік помер. Перед виходом з будинку, чоловік ушкоджень не мав.

Потерпілий ОСОБА_3 також ствердив суду, що батько перед виходом з будинку ушкоджень не мав. Вранці від дружини дізнався, що батька привезли підводою. Після огляду фельдшеркою, доставили в лікарню де він помер.ІНФОРМАЦІЯ_2 при зустрічі з ОСОБА_7, останній зізнався в побитті батька.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив показання ОСОБА_7 та вказав, що піднімаючи потерпілого на ноги ОСОБА_7 вдарив останнього в плече, від чого вони впали в рів. Чи наносив ОСОБА_7 удари потерпілому ствердно сказати не може, оскільки стояв за його спиною. Коли встановили, що потерпілий ОСОБА_9,завезли підводою додому, де його розділи та положили в ліжко.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив суду ті обставини, що він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 завозили потерпілого підводою додому. Обставини отримання останнім ушкоджень йому невідомі.

Неповнолітній свідок ОСОБА_10 ствердив суду, що коли вони разом з братом ОСОБА_11 повертались додому, то зустрічали лежачого потерпілого. Чи мав він ушкодження сказати не може, оскільки до нього не підходив.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №62 від 07.12.2006 року(а.с.328-336 т.2) стверджено, що причиною смерті ОСОБА_9 виявилася закрита черепно-мозкова травма, котра супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, правобічною субдуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливом і ускладнилась набряком-набуханням головного мозку зі здавленням останнього. Комісія вважає, що вказана травма, цілком можливо могла виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверду поверхню, так і на таку ж поверхню рівчака, глибиною 1,3 метра, що не суперечить матеріалам справи. Виникнення вказаної травми внаслідок прямого концентрованого удару в ліву частину голови малоймовірно.

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_8(а.с.372-377) та ОСОБА_7(а.с.378-383) підтвердили свої покази в суді та вказали при яких обставинах заподіяно травму потерпілому.

Суд приходить до висновку, що механізм заподіяння травми потерпілому такий, спочатку удар в плече потерпілому, а потім падіння і удар головою об тверду поверхню з крововиливами під оболонки головного мозку, та вважає, що черепно-мозкова травма, яка стала причиною смерті

3 

потерпілого, була результатом не тільки безпосередніх дій ОСОБА_7, а й того, що ОСОБА_9ударився головою об тверду поверхню землі, а також зумовлювалась станом мозку та сп"янінням потерпілого.

Аналізуючи докази в сукупності суд вважає доведеним, що 22.11.2005 року біля 21 год. ОСОБА_7 допустивши злочинну недбалість наніс удар рукою в плече ОСОБА_9 внаслідок якого останній впав в рів, вдарившись головою об тверду поверхню землі і отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що спричинили його смерть.

Дії підсудного суд кваліфікує за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Підсудний особа осудний, а тому за вчинений ним злочин підлягає покаранню.

Призначаючи покарання суд враховує, що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини при яких вчинено злочин та поведінку підсудного після його вчинення, а саме намагання останнього надати допомогу потерпілому, завезення його додому.

Також суд враховує поведінку потерпілого, який був в стані тяжкого алкогольного сп"яніння.

Обставини , що пом"якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріального збитку.

Хоча злочин вчинено з необережності, відноситься до категорії середньої тяжкості, однак суд вважає, що смерть людини тягне за собою тяжкі наслідки, а тому визнає обставину, що обтяжує покарання тяжкі наслідки, завдані злочином.

Суд вважає, що покарання у виді обмеження волі буде необхідне та достатнє для виправлення підсудного та призначає у межах ближче до мінімального, установлених у санкції ч.1 ст.119 КК України.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7230 гривень затрачених, на поховання чоловіка, моральної шкоди в розмірі 15000 гривень.

Крім того, ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_9 таОСОБА_3 заявлено позов про відшкодування з ОСОБА_7 20000 гривень моральної шкоди, а також позови про стягнення моральної шкоди в розмірі по 10000 гривень заявили потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків визнав повністю та відшкодував їх. Позови про стягнення моральної шкоди визнав частково.

Позови про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

В  силу  ст.23  ЦК  України  моральна  шкода  потерпілих  полягає  у

4 

душевних стражданнях, які вони зазнали у зв"язку з смертю чоловіка та батька.

Враховуючи характер вчиненого злочину, глибину душевних страждань, вимоги розумності і справедливості грошове відшкодування суд визначає в таких розмірах: в користь ОСОБА_2-сім тисяч гривень, в користь кожної дитини покійного по чотири тисячі.

Потерпіла ОСОБА_2 сплатила своєму представнику за представлення її інтересів в суді 1000 гривень, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 100 гривень за надання правової допомоги при оформленні позовних заяв.

Потерпілій ОСОБА_2 300 гривень цих витрат відшкодовано підсудним.

На підставі ст.1167 ЦК України суд стягує з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2- 7000 гривень моральної шкоди та 700 гривенть витрат за представлення її інтересів в суді, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3- по чотири тисячі моральної шкоди та в користь ОСОБА_3., ОСОБА_4 по 100 гривень витрат за надання допомоги при оформленні позовних заяв.

Для забезпечення виконання вироку міру запобіжного заходу утримання під вартою суд залишає без змін.

Керуючись ст.323,324 КПК України, суд,

 засудив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.119 КК України призначивши покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

На підставі ст.72 КК України ОСОБА_7 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з 07 грудня по 17 грудня 2005 року та з 01 березня 2006 року до набрання вироку законної сили та звернення його до виконання виходячи з такого співвідношення одному дню тримання під вартою два дні обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_7 в користьОСОБА_2 сім тисяч моральної шкоди, сімсот гривень на відшкодування витрат пов"язаних із наданням юридичної допомоги,

-ОСОБА_3, ОСОБА_4 по чотири тисячі гривень моральної шкоди та по сто гривень витрат пов"язаних з наданням правової допомоги.

-ОСОБА_5 чотири тисячі гривень моральної шкоди,

-ОСОБА_4,ОСОБА_3 по чотири тисячі гривень кожному завданої їм моральної шкоди в особі матері ОСОБА_2

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 утримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення,  засудженим, який утримується під вартою у такий же  строк

5

з  моменту отримання його     копії    шляхом подачі  апеляції до Камінь-

Каширського районного суду.